Текст песни Тарас Григорович Шевченко - Великий льох. Три душі

Исполнитель: Тарас Григорович Шевченко
Название песни: Великий льох. Три душі
Дата добавления: 23.04.2016 | 12:23:08

Просмотров: 33
0 чел. считают текст песни верным
0 чел. считают текст песни неверным

На этой странице находится текст песни Тарас Григорович Шевченко - Великий льох. Три душі, а также перевод песни и видео или клип.

Кто круче?

Тарас Григорович Шевченко

или

Тарас Шевченко

ВЕЛИКИЙ ЛЬОХ

(Містерія)

Положилъ еси насъ [поношеніе] сосЂдомъ нашымъ, подражненіе и поруганіе сущымъ окрестъ насъ. Положилъ еси насъ въ притчу во языцЂхъ, покиванію главы въ людехъ.
Псалом 43, ст. 14 и 15,

ТРИ ДУШІ

Як сніг, три пташечки летіли
Через Суботове і сіли
На похиленному хресті
На старій церкві. «Бог простить:
Ми тепер душі, а не люди,
А відціля видніше буде,
Як той розкопуватимуть льох.
Коли б вже швидче розкопали,
Тойді б у Рай нас повпускали,
Бо так сказав Петрові Бог:
„Тойді у Рай їх повпускаєш,
Як все москаль позабирає,
Як розкопа великий льох“».

І
Як була я людиною,
То Прісею звалась;
Я отутечки родилась,
Тут і виростала,
Отут, було, на цвинтарі
Я з дітьми гуляю
І з Юрусем-гетьманенком
У піжмурки граєм.
А гетьманша, було, вийде
Та й кликне в будинок,
Онде клуня. А там мені
І фіг і родзинок —
Всього мені понадає
І на руках носить...
А з гетьманом як приїдуть
Із Чигрина гості,
То це й шлють, було, за мною.
Одягнуть, обують,
І гетьман бере на руки,
Носить і цілує.
Отак-то я в Суботові
Росла, виростала!
Як квіточка; і всі мене
Любили й вітали.
І нікому я нічого,
Ніже злого слова,
Не сказала. Уродлива
Та ще й чорноброва.
Всі на мене залицялись
І сватати стали,
А у мене, як на теє,
Й рушники вже ткались.
От-от була б подавала,
Та лихо зостріло!
Вранці-рано, в Пилипівку,
Якраз у неділю,
Побігла я за водою...
Вже й криниця тая
Замуліла і висохла!
А я все літаю!..
Дивлюсь — гетьман з старшиною.
Я води набрала
Та вповні шлях і перейшла;
А того й не знала,
Що він їхав в Переяслов
Москві присягати!..
І вже ледви я, наледви
Донесла до хати
Оту воду... Чом я з нею
Відер не побила!
Батька, матір, себе, брата,
Собак отруїла
Тію клятою водою!
От за що караюсь,
От за що мене, сестрички,
І в Рай не пускають.

II
А мене, мої сестрички,
За те не впустили,
Що цареві московському
Коня напоїла
В Батурині, як він їхав
В Москву із Полтави.
Я була ще недолітком,
Як Батурин славний
Москва вночі запалила,
Чечеля убила,
І малого, і старого
В Сейму потопила.
Я меж трупами валялась
У самих палатах
Мазепиних... Коло мене
І сестра, і мати
Зарізані, обнявшися,
Зо мною лежали;
І насилу-то, насилу
Мене одірвали
Од матері неживої.
Що вже я просила
Московського копитана,
Щоб і мене вбили.
Ні, не вбили, а пустили
Москалям на грище!
Насилу я сховалася
На тім пожарищі.
Одна тілько й осталася
В Батурині хата!
І в тій хаті поставили
Царя ночувати,
Як вертавсь із-під Полтави.
А я йшла з водою
До хатини... а він мені
Махає рукою.
Каже коня напоїти,
А я й напоїла!
Я не знала, що я тяжко,
Тяжко согрішила!
Ледве я дійшла до хати,
На порозі впала.
А назавтра, як цар вийшов,
Мене поховали
Та бабуся, що осталась
На тій пожарині,
Та ще й мене привітала
В безверхій хатині.
А назавтра й вона вмерла
Й зотліла у хаті,
Бо нікому в Батурині
Було поховати.
Уже й хату розкидали
І сволок з словами
На угілля попалили!..
А я над ярами
І степами козацькими
І досі літаю!
І за що мене карають,
Я й сама не знаю!
Мабуть, за те, що всякому
Служила, годила...
Що цареві московському
Коня напоїла!..

III

А я в Каневі родилась.
Ще й не говорила,
Мене мати ще сповиту
На руках носила,
Як їхала Катерина
В Канів по Дніпрові.
А ми з матір’ю сиділи
На горі в діброві.
Я плакала; я не знаю,
Чи їсти хотілось,
Чи, може, що в маленької
На той час боліло.
Мене мати забавляла,
На Дніпр поглядала;
І галеру золотую
Мені показала,
Мов будинок. А в галері
Князі, і всі сили,
Воєводи... і меж ними
Цариця сиділа.
Я глянула, усміхнулась...
Та й духу не стало!
Й мати вмерла, в одній ямі
Обох поховали!
От за що, мої GREAT cellar
(Mystery)
Thou laid on Ck [ponoshenie] sosЂdomъ ours, and podrazhnenie poruhanie suschыmъ okrestъ nasъ. Polozhylъ Thou nasъ vъ talk of yazыtsЂhъ, pokyvaniyu Heads vъ lyudehъ.
Psalm 43, p. 14 and 15
THREE SOULS
As the snow flew three chuck
A Subotiv and sat
In cross pohylennomu
In the old church. "God forgive:
We are now soul, not people
A vidtsilya will know better,
As an rozkopuvatymut cellar.
If already excavated faster by visiting,
Toydi would have povpuskaly Paradise,
For thus saith the Lord to Peter:
"Paradise Toydi in their povpuskayesh,
As it will take Muscovite,
As excavation large cellar. ' "
AND
As I was a man,
That name was Priest;
I otutechky born,
Here and grew,
Here, there, in the cemetery
I walk with children
And with Yurusem-Getmanenko
In hrayem hide and seek.
A hetmansha, was out
And click into the house,
Behold barn. And there I
And figs and raisins -
Total me ponadaye
And in the hands of bears ...
And how come Hetman
With Chigrina guests
It is also are sending, it was me.
Dressed, obuyut,
And Hetman is on hand
Wears and kisses.
So somehow I Subotiv
Grew, grew!
As a flower; all me
Loved and welcomed.
And no I do,
Nizhe bad words
Not said. fair
And even chornobrova.
All me zalytsyalys
I ask in marriage were,
And I like to findeth,
And towels are tkalys.
That such would be filed,
And zostrilo disaster!
In the morning, early in Pylypivka,
Just on Sunday,
I ran for the water ...
Already well is melting
Zamulila and dry!
And I fly! ..
I look - Hetman of officers.
I entered the water
And the way completely and moved;
But that did not know
What he was going to Pereyaslov
Moscow swear! ..
And hardly I naledvy
Told the house
Otu water ... Why I'm with her
Buckets beat!
Father, mother, myself, brother,
Dogs poisoned
Opment fucking water!
That's what karayus,
That's what me, sister,
And Paradise is not allowed.
II
And me, my sister,
Because not allowed,
What king Moscow
Horse drunk
In Baturin, he went
In Moscow of Poltava.
I was still babes,
How glorious Baturin
Moscow at night lit,
Chechel killed,
And small and old
In the Sejm sank.
I lay slain limits
In most wards
Mazepa beside me ...
And sister, and mother
Flesh, arm in arm,
Lay with me;
And difficulty speaking, difficulty
I odirvaly
Aude mother lifeless.
What can I requested
Moscow kopytana,
To me killed.
No, not killed, but allowed
Muscovite in hrysche!
I barely hid
In fact pozharyschi.
Alone and ostalasya
In Baturin house!
And in the house put
King of the night,
Returning from under Poltava.
I was with water
By the hut and he told me ...
Waving his hand.
Says a horse to water,
And I drunk!
I did not know that I seriously,
Heavily sinned!
As soon as I reached the house,
On the threshold fell.
The next day the king departed,
I buried
And grandmother, ostalas
At the pozharyni,
Yes, and I welcomed
In Bezverkhy hut.
And the next day, and she died
And mouldering in the house,
For anyone in Baturin
It was buried.
Already the house and scattered
And ceiling beam with words
In uhillya burned! ..
I over ravines
And Cossack steppe
I still fly!
And for that I was punished,
I myself do not know!
Perhaps because every
Served hodyla ...
What king Moscow
Horse drunk! ..
III
I born in Kano.
Even not say,
I have even wrapped
In the hands wore,
As Katherine was leaving
At Kanev on the Dnieper.
We sat with her mother
The mountain in oak.
I cried; I do not know,
Have wanted to eat,
Or that little
At the time, hurt.
I have zabavlyala,
On the Dnieper looked;
And galleries zolotuyu
I showed
Like a house. A galley
Princes, and all forces
Governor ... and between them
The queen sat.
I looked up, smiled ...
And the spirit was gone!
And have died in one hole
Both buried!
That's what my