Текст песни Карл Саган - Бліда блакитна цятка

Исполнитель: Карл Саган
Название песни: Бліда блакитна цятка
Дата добавления: 10.05.2016 | 14:37:49

Просмотров: 29
0 чел. считают текст песни верным
0 чел. считают текст песни неверным

На этой странице находится текст песни Карл Саган - Бліда блакитна цятка, а также перевод песни и видео или клип.

Погляньте ще раз на цю цятку. Це тут. Це наш дім. Це ми. Всі, кого ви любите, всі, кого ви знаєте, всі, про кого ви коли-небудь чули, всі люди, що коли-небудь існували, прожили свої життя на ній. Безліч наших насолод і страждань, тисячі самовпевнених релігій, ідеологій та економічних доктрин, кожен мисливець і збирач, кожен герой і боягуз, кожен творець і руйнівник цивілізацій, кожен король і селянин, кожна закохана пара, кожна мати і кожен батько, кожна здібна дитина, винахідник і мандрівник, кожен викладач етики, кожен брехливий політик, кожна «суперзірка», кожен «найбільший лідер», кожен святий і грішник в історії нашого виду жили тут — на порошинці, підвішеній в сонячному промінні. Земля — дуже маленька сцена на безмежній космічній арені. Подумайте про річки крові, пролитих усіма цими генералами і імператорами, щоб, в променях слави і тріумфу, вони могли стати короткочасними господарями частини піщинки. Подумайте про нескінченні жорстокості, що здійснюються мешканцями одного куточка цієї цятки стосовно мешканців іншого куточка, що лиш ледь-ледь відрізняються від них. Подумайте про те, наскільки часті між ними розбіжності, про те, як жадають вони вбивати один одного, про те, наскільки гаряча їх ненависть. Наша поза, наша уявна значимість, ілюзія про наш привілейований статус у всесвіті — всі вони пасують перед цією точкою блідого світла. Наша планета — лише самотня порошинка в навколишній космічній темряві. У цій грандіозній порожнечі немає ані натяку на те, що хтось прийде нам на допомогу, щоб врятувати нас від нашого ж невігластва. Земля — поки що єдиний відомий світ, що може підтримувати життя. Нам більше нікуди піти — принаймні, в найближчому майбутньому. Побувати — так. Колонізувати — ще ні. Подобається вам це чи ні, але Земля — це зараз наш дім. Кажуть, астрономія прищеплює скромність і зміцнює характер. Напевно, немає кращої демонстрації дурного людського зазнайства, ніж ця відсторонена картина нашого крихітного світу. Мені здається, вона підкреслює нашу відповідальність, наш обов'язок бути добрішими один з одним, берегти і плекати цю блідо-блакитну цятку — наш єдиний дім. Look again at this spot. It's here. This is our home. This we did. Everyone you love, everyone you know who all of whom you've ever heard, all the people that ever existed, lived his life on it. Many of our pleasure and suffering, thousands of self-confident religions, ideologies and economic doctrines, every hunter and collector, every hero and coward, every creator and destroyer of civilization, every king and peasant, every couple in love, every mother and every father, every capable child inventor and explorer, every teacher of ethics, each lying politician, every "superstar," every "greatest leader," every saint and sinner in the history of our species lived there - on poroshyntsi, hanging in the sunlight. Land - a very small stage in infinite space arena. Think of the rivers of blood spilled by all those generals and emperors so that, in the glory and triumph, they could become masters of the short sand. Think of the endless atrocities committed residents of one corner of the spots in relation to residents of another corner that was only slightly different from them. Think about how often their differences, how eager they are to kill one another about how hot their hatred. Our posture, our imaginary significance illusion of our privileged position in the universe - they all succumb to this point of pale light. Our planet - only a single speck of dust in the space surrounding darkness. This grand emptiness there is neither hint that someone will come to help us, to save us from our own ignorance. Earth - so far the only known world that can support life. We have nowhere else to go - at least in the near future. To visit - yes. Colonize - not yet. Like it or not, the Earth - it is our home. They say, astronomy teaches humility and strengthens character. Perhaps there is no better demonstration of silly human conceit than this detached picture of our tiny world. I think it underscores our responsibility, our duty to be kinder to each other, cherish and nurture this pale blue spot - our only home.