Кімната Гретхен все тексты (слова) песен, переводы, видео, клипы

it's just killing me
silense
when you are offline
I don't

even know
what it was -
plus or minus?

My term is over
Over, over right now
I’m getting sober
Sober quite sober
I’m only drunk with
Your eyes your voice your face
Getting colder
In frames black frames red flames

ти зберігаєш відчай на полицях,
між сторінок, які для слів тюрма.
моя космічна рік як не столиця
давно сигналів з неба не прийма.

згадав, як перед тим як влізти в автозак,
ми один одному казали:
я не приїду, бо в містах вже за-

Весна покаже, хто де наклав, а космос відбалансує всесвіт,
Лише б апостол Петро, як даїшник стояв на порібному перехресті.
Новий медіа-пастор апгрейдив Коран, ніби винайшов суперпротиотруту,
Та двічі не можна в одну і ту ж саму ввійти Брахмапутру...

Все, що ти скажеш може бути використане проти тебе.
Брама до пекла не відчиняється без потреби.
Все, що ти скажеш може бути використане проти тебе.

Зафіксуй мою голову щільно
І ніжно повіьно вийми із мене мозок
Тепер абсолютно вільний –
Виявляється так просто втратити розум.
Зафіксуй мою голову щільно
І ніжно тримай між двома половинами
Я так само зроблю тебе вільною,
Я – твій кандидат, просто повір мені!

Я – немовби вичавлений лимон,
І знову моя земля перетворилась на полігон..
Час – пісок.. візуалізований, і я на позиції..
Дзот - мій Бог, мій мозок, мій стомлений погляд латентного вбивці..

Ти, можливо, захочеш залишити
У тілі моєму глибокі сліди..
За ними впізнають мене,

Хтось невідомий, хтось анонімний
Пише на білосніжних парканах, на кожній цеглині,
Ґвалтує червоною фарбою стіни,
Хто цей супергерой зі сторінок коміксів, рятує цю країну?
Це не те, що бентежить, від цього відверто нудить,
Хтось невідомий знову пише, ніби дуже кохає, сумує,
Малює всюди асиметричні серця,
Бракує куль, але мене це більше ні граму не хвилює...

Вмирати так просто –
Твій голос вбиває,
Незайманий космос
В зіницях ховається.

То є самогубство
Поставити твій CD
На повну гучність –

Менше знаєш – краще спиш,
Під подушкою тримаєш цілий світ, мовчиш,
Коли питають. Три дабл ю, зворотнй слеш,
Зриває дах і пульс зникає в мерехтінні соцмереж.

Бо там всі феї та єдинороги, сусіди навпроти. А ти хто? Хто ти?
Знов заблукаєш до ранку, шукаєш притулку в гостях у Ктулху,
Щось дивне на дні океану, а з телеекрану знов одне й те саме –

ІГРАШКИ

Вмирати так просто –
Твій голос вбиває,
Незайманий космос
В зіницях ховається.

То є самогубство

Іісус, Гаутама і Крішна
крокують зеброю на Еббі Роуд.
що там понад дахами і вище -
Да Вінчі, кажуть, заклав у штрих-код.
невдалий рік для нових релігій -
євро по десять, а долар по сім.
святі терміти не жруть електронні книги,
а божої милості вистачить на всіх.

Мені так хочеться стати
Прозорою крихтою всесвіту,
Просто щезнути… я
Цілу ніч архівую
Одне за одним
Всі твої sms, а ти
Мовчиш…
Ти нічого не бачиш, нічого не чуєш…

Я окреслюю чорною крейдою
Свою територiю
Чи ти не бачишь коли навколо мене
Магiчнi спiралi утворюють
Вiзирунки на стиглому мiсяцi
Страшно розплющити очi порожнi
Їх тiнь на асфальтi розписується
Бiсики грайливi в очах дiвочих

дивись!
злітає в небо цей
паперовий змій.
більше немає мрій.
не лишилось жодної.

давай
хімічним олівцем

переходь на темний бік сили.
вранці падав тихий сніг, а тепер
ніби всі сирени світу раптом зголосились
в цю найдовшу в році ніч - з неділі на четвер.

переходь на темний бік сили.
в мене яблучний пиріг й гаряче молоко,
на повільному вогні збігло-закипіло.

Закохані очі, червоні, в полоні мережі безмежні,
як море - прозорі,
Забути про те, що оточує, бути прикутими до монітору.
Напружені пальці по літерах клавіатури виконують танці,
під ніками, мов би у масці, Ти і Я - ми віртуальні коханці.

Хто ти є насправді, моя віртуальна радість? Як ти? Де ти? Чи ти не знаєш до чого призводять конекти? З ким ти поруч, даруючи сяйво свого монітору, якщо ти не потрапила у павутиння.

діджеї гинуть від нудьги,
а в них закохані жінки
тим часом топлять свої сльози
у солоній кислоті
і божеволіють у стінах з цегли
щохвилини ті,
хто ще залишився, та невідомо,
чи надовго

в кольорових моніторах
світ такий рожевий,
біль такий безмовний.

грає в мою гру мій ворог -
зображати жертву,
видертись назовні.

Джізус більше не суперзірка для мене,
Бо в голові дірка і в небі дірка,
Червона на чорно-білому фоні...

Бетховен більше не пише, просто не чує
Пульсації в скронях. Кардіохвиля
Не дихатиме в рваному темпі його симфоній...

СНАРУЖИ

Cнаружи всех измерений
Летаю сдувшимся шаром
Пугаюсь собственной тени,
Теряя связь шаг за шагом..
За ниточку дёргай, не бойся,
Играй со мной против ветра.

СМУЗІ

спонсор твоїх депресій,
марення і безсоння,
незворотніх процесів,
суму на підвіконнях..

дивись, як падають зорі,

на станції "мрія" вже
рік дзвенять рельси
не прибува потяг
сполученням
квітень-вересень

я навіть не пасажир
цього рейсу

Вибач,я мушу стріляти першим
і викликати ресепшн,
Поцілившись прямо в серце
Прямо в серце,проба-а-а-ач
За все що казав даремно
Тепер не втечеш від мене
Триматиму твоє серце
Стріляю вперше....