- Всех сыграл
Мутный бит и несложный текст.
Здесь Кузьма – значит будет секс.
Не буду рассказывать вам про флекс,
Для глупых понтов здесь нету мест.
Минздрав предупреждал, президент сказал,
Кузьма приехал и всех сыграл -
Сыграл убийцу, сыграл водилу;
- З радості плачу,що маю живих батьків
Я завжди мріяв написати пісню про маму,
але різні поети всі слова вже сказали
і я не хотів повторити когось із них
я біля свої мами буду завжди маленьким
і як тільки покличе, прибіжу скоренько
тому я їй і написав ці слова як міг
Мам,
- Залишайся у мене на ніч
Язик твій ворог, коли говорить
Але і не друг тоді, коли мовчить
Примітивні рамки, комплекси і сором
Паралізують мову, коли душа кричить
І ходять люди по паралельним вулицям
Збираючи у горлі сльози у комок
Чекають поки система перегрузиться
І зліпить фразу із хаосу думок
- Мамо, ти мене вибач шо я став дорослим
Я завжди мріяв написати пісню про маму,
Але різні поети всі слова вже сказали.
І я не хотів повторити когось із них.
Я біля свої мами буду завжди маленьким
І, як тільки покличе, прибіжу скоренько,
Тому я їй і написав ці слова як міг.
Приспів:
- Новорічні
(Н)Marry Christmas
I gave you my heart
But the very next day you gave it away
This year
To save me from tears
I'll give it to someone special, oh, yeah, yeah.
(М)Happy new year
- осколок
Дымом растворится по ветру старая жизнь...
По шагу в музыку влюбляться, написать подсказку.
Забыть мечту...новую выдумать..
Парить в мыслях до выдоха.
Где выход то?..
Болезнь внезапна
Сознания.
- Песня про кабана
Куплет 1 (Кузьма):
Я помню как на зоне, курили папиросы,
Курили папиросы и драли кабана
Кабан сопротивлялся, кабан им не давался
Кабан сказал что ночью, ёбнет главаря.
Но пролетели годы и вот я на свободе и вот они родные,
- Спи собі сома
Часом буває так, шо хочеш почути
Речi, яких нiколи б не знати.
I тягне за руку тебе в то мiсце,
Де думаєш, краще б очей не мати.
Ти дивишся в кухнi на кран i воду,
А правда нiзвiдки не виходить.
I дивляться в очi тобi знайомi,
- Сьогодні сумувати не треба
Меленька дівчинка по світу літала
І часто в Бога правди питала…
А головного так ніколи не взнанала:
Яка із фоток останньою стала…
Ну і чому завжди так, шо життя нас відпускає
Часто зовсім не так, як ми самі собі бажаєм?
І чекаєм на знак, ні на грам не помічаєм,