Микола Янченко все тексты (слова) песен, переводы, видео, клипы

Там, де явір нахилився над водою,
Про кохання ми говорили ми з тобою.
Довго-довго скрипка плакала і грала, |
Вже й тобі зозуля долю накувала. | (2)

Приспів:
На весіллі, на весіллі,
На весіллі

Рушники, рушники
Вишивала на долю нам мати.
То не просто нитки,
То доріжка до рідної хати...
Якщо часом, колись,
Заблукаєш в далекій дорозі,
Ти поглянь на рушник,
Побуваєш на ріднім порозі.

Білим цвітом стежки замело,
Білий цвіт, наче сніг, опадає,
Ми їдемо в рідне село,
Де нас вже ніхто не чекає...
Ми їдемо ночі і дні,
Мир їдем літа за літами,
Ми їдемо, їдемо і
Ніяк не доїдем до мами...

Гей, на полонині, на високім плаї,
Там зустрів дівчину, що її кохаю.
Ой, моя дівчино, яблуневий квіте,
Як тебе побачу - сонечко засвітить! (2)

Приспів:
Очі сині у моєї дівчини,
Усмішка щира, ніжна, ясна.

Скочив вечером в траву
Коник стрибунець,
Теплим подихом дихнув
Літній вітерець,
На долині по траві
Стелиться туман,
В дядька Гната у хліві
Спати ліг кабан.

Тягне воза кобила,
Тягне Галю до Данила,
А мене тягне в рідне село!
Тут душа моя радіє, |
Тут душа моя весніє, |
Тут родинне моє тепло! | (2)

Приспів:

Козацька

Слова: Микола Янченко
Музика: Микола Янченко

Казав мій дід, що рід у нас козачий,
Хоч на коні він їздити не вмів.
Але бувало, вип'є як добряче,

Де така ще є земля, щоб дерева так родили?
Де така ще є земля, щоб дівчата так любили?
Запитаю я у журавля - де на світі є така земля?

Приспів:
Лише у нас на Україні
Росте калина при долині
Вода джерельна з небом синім

Рідний мій край ти мене зустрічай
Поведи як колись в свій калиновий гай
Рідний мій край я вклоняюсь тобі
Вклоняюся травам вклоняюсь вербі

Мою любов до тебе не змиє літня злива
Люблю тебе мій краю з ранку до зорі
До сотні літ кусай мене моя кропива

Похилилися верби високі
Верболоз заплітає вікно
Не витягуй, кума, з мене соки
Я ж кохаю тебе вже давно

В тебе груди високі, як гори
І м’якенькі, як з лебедя пух
В тебе очі глибокі, як море

1
Вже сідало сонце понад гаєм, ми весілля грали
Танцювали дружба з караваєм, і дружки скакали
Але тут найшлися два катюги, стали наїзжати
Загинати руки ноги в дуги, в кісточках ламати
П-р.
Ой не бийте хлопці мене в губи
Я ж на барабані граю

Хто за нас в ночі не спав
Колискової співав, мама
Хто в житті дорогу дав
Хто листа від нас чекав, мама

Хто найбільше бід зазнав
Сліз гірких в житті пізнав, мама
Хто зігріє нас теплом

O як стало в Україні добре жити
Можна ферму у колгоспі розвалити
На горілочку вісь шідер поменяти
І всім разом в Теплій хаті загуляти
Нехай наші вороженьки тай сміються
Що давно городи в селах не оруться
Що квітують не сади а бур'яни
їм не знати что то сіно для Мар'яни

Знову в твої очі дивлюсь, безмежної любові нап’юсь.
Ми з тобою два береги, нас розлучили холод і сніги.

Через роки, через літа згубилась наша стежка у жита
Вже я не той і ти вже не та, через роки, через літа.

Скажи мені, коханна, скажи, хто нам біду наворожив?
Чому верба над ставом сумна? - Дві долі в нас, любов одна.