Містер Коржик все тексты (слова) песен, переводы, видео, клипы

Так хочу, щоб ти була сном,
І я не прокинувсь ніколи,
Чи може червоним вином?
А звуки старої радіоли,
Несли голос твій ніжно - картавий,
Так хочу, щоб ти була сном,
Мабуть Бог-творець все ж був правий,
Створивши тебе так далеко,

Архітектори божевільніші за поетів
Архітектори не носять бронежилетів
Архітектори не знають, що таке сон
Вони креслять, проектують
Новий Парфенон
Для
Старих людей
Молодими руками

слова до купи не в'яжуться
вдягаємо теплі светри
на них оселилися враження
пронесені крізь кілометри
зігріті тяжкими чеканнями
укутані дивом вокзалів
наше з тобою єднання
таємно у куртки ховали

Етюд про Париж

Місто божевільних поетів та вчорашніх художників
Столиця дипломатії та модних прикидів
Ти пахнеш мертвою рибою та парфумами
І одноногі проститутки неначе підтверджують твою казковість

Золотавим прозрінням блищить Ейфелева Вежа

Зорі падають на папір
кілограмами щастя,
І бентежно фарбують
Провулки старі,
Карти випали знову,
І всі - різної масті
На дорогах дрімають мовчазні ліхтарі...

Молдавський Сепаратизм

Молоко авіаційних заводів,
Нічний спів Пакистанських проституток,
Татари грають у бейсбол,
В Молдавській лізі,
І вільний продаж маршруток – це вихід з постійних колізій…

Моя мрія стати порно - актором
розбилася об м'який серпневий асфальт,
коли я вступив до педагогічного університету
ну от реально, скажіть мені,
Чи може вчитель за правилами етикету
зніматися у короткометражках сексуального характеру,
а потім, пахнучи ніжною жіночою піхвою,
іти до дітей і… вчити,

…на висоті 10.101, коли спітніле сонце плювало на каліфорнійські дахи,
пілот літака «Боїнг 747» розтирав меновазин, спокійним дотиком руки
до чорного штурвалу, зозуля йому накувала ще 43 роки спокійних польотів,
і він був у списку тих щасливих пілотів, для яких єднання з небесами було
професійною справою, він керував літаком, упиваючись кавою, уїдаючись пончиками, читав журнал «Максим», а коли пролітав над Автономною Республікою Крим, милувався татарськими візерунками гірських масивів, і так плаксиво заздрив хранителям мусульманської віри :
«Вони розчиняються у хвойних серпанках Ялтинського апофеозу,
вони упиваються вином, червоним, як сльози Керченського Ісуса,
в якого не вірять, та інколи, все ж цитують його афоризми,

Наша країна - Фігова!
Бо так вирішив ТИ!
Жодного доброго слова,
Не скажеш....
Лиш будуть летіти понти!

"....У всьому винні депутати,
Всі біди наші від політиканів,

Не Шекспір

Дощ малює тривожні картини,
Дощ танцює повільно, на хмурім вікні,
Одинокі й важкі ті краплини,
Розбивають утому в мені...

Це хвилини для творчого злету,

Тобі присвоїли кліше порожнього кольору,
Обвішали медалями самотності та втрат,
Змінюючи товщину верхнього одягу,
Емоціям, котрі пов'язані з тобою,
Поставили мат…

Твоє ім'я залили фарбою прощання,
Об тебе витерли реінкарновані мартінси,

смерть запускає у тіло свої пазурі
удень і вночі поливає кров'ю будинки,
пхає людей у камери газові,
або ж рубає на маленькі частинки…

країни
міста
собори

Прокидаються потяги ,рівно в 7.23.
І прямують до неба золотими мостами,
Жовто-сірі трамваї приєднались до гри,
А в гонитві за ними – хмари з зірками

Автобани порожні – вчора вийшли із моди,
Бо тепер всі гуляють просто біля небес,
Мотоцикли, дерева та пішоходи,

Спека
Запахом вареників та печеного сала
Знищує моє відчуття самотності…
Я не один, бо сонце могутнім теплом
Сковорідки TEFAL б'є, як дурнувата дружина
Свого п'яного чоловіка – обригана,
Котрий у майці dolche-gabana оббльовує
Вітальню в якій щойно закінчилося генеральне прибирання…

Срібне слово поета
Може вбити вампіра
Котрий заздрісними зубами
Плебейського жителя промислових провулків
Впивається у шкіру, що на пальцях рожевим
Серпанком танцює…
Я чую
Його гнів

Так ніжно я вмочаю патичок,
У твою піхву, як у м’ятний чай,
І до оргазму вже один лиш крок,
А ти кричиш мені –
Зік Хай!!!

Ах, сука, Єви Браун епігонка,
Заллю у твоє тіло самогонки,

Фігаро тут
Фігаро там
Фігаро п'є
Наркомівські
Сто грам
Лиш уявіть
Якби
Фігаро був фронтовиком

холод
сковує
під ковдрою
холод
загартовує
модою
мерзнути в сутінках
одній

Сьогодні той день, коли варто
Розчинити усі двері та вікна
І запахом чаю з корицею
Наповнювати легеневі тельбухи
Вуличних концептів
І просто мріяти, мріяти
Мріями
Мрійливих

Я не можу без альдостерону!
Все ламає мене на шматки!
Не важливі всі інші гормони!
Темним болем лягають рядки!
І ґвалтують папір!
Розривають до смерті,
Люди, знайте – шалений я звір!
І мої бажання відверті!