Дзвони БезодніДихає смертю безодня
Кістьми в барабани стучить
Дзвони доносить попіл
Щойно зітліла остання мить
В холодній космічній пустелі
В крижаних залах ночі
Чатує "ніщо" навічно
МаренаКрасные блики на пожухлой траве
В небе ползут облака
Лес застыл в леденящем сне
Чащи его зима замела
Ой, Марена-Мармара, ой,богиня темная!
Ой, Марена-Мармара, в твоих землях снова я
Полум'я війниРвуться назовні
Демони з тіней
Чекаючи миті
Щоб вирвати серце
Уявна надія вже охолола
В задубілих пальцях
Лише чути гул тортур
Сгоревшая рекаЧерною лентой между серых берегов
Течет в бесконечность сквозь царство снов
Вечная Река, Сгоревшая Река...
Пока на белом свете царствует ночь,
С берегов ее не уйду я прочь,
По ней как по дороге моя душа
В неизвестность снова ушла...
Черная вода,
Серед Вогких ГілокУ вздовж вогких гілок
Промайнув білий світ
І залишив мене
На одинці...
Крізь дерева і сни
Плине день, плине ніч
І сховалися
СтрахВ погони за сенсациями,
Куда меня занесло?
За просторы, на восток, вид простой..
Они всё смотрят на меня, взглядом вселяя ужас..
Нет, так не нужно, что-бы меня съели на ужин!
Они все психи, им не до критики..
И слышны крики, погибших на мели, убитых лики.
Повсюду кровь, тела съеденых заживо,
Холодне сяйво зірокУ вічності мить застигла
Укрита пеленою літ
Час пісок у підніжжя гори
Йде у минуле.
Холодне сяйво зірок
більш не світить
Не чутно кроків.
Царство ночіКоли день очі закриває
Коли зорі з хмар виринають
Коли сяйво мертво бліде
Освічує попіл
Коли вітер в обійми кличе
І бажає загорнути в пітьму
Коли стежки всі втаємнічені