Будемо вільніВи дурні бо бідні, бідні бо дурні
Ви ліниві не стільки тілом, скільки душею
Ви хочете все і негайно, але не отримаєте
Але не отримаєте на ніц
Приспів:
Коли до Відня підходив Кара Мустафа, ми мали віру
Коли до Києва входив Хмельницький, ми мали надію
Вперед до сказу
Якщо ви богом мене оберете
І повірите у мої сили,
Ось і настане глобальне свято,
Підуть по світі радощів хвилі.
Я майже знаю, що вам потрібно.
І на якого месію чекали.
Героїн Коли не побачиш зірок у небі
Коли не можеш нікого любити
Колиж бажаєш в собі задавити
Все, що робить з тебе людину
Тоді вбивай, тоді вбивай себе героїном
Приспів:
Джонатан Лівінгстон 2Птах вкриває тінню землю,
Він занурений в повітря,
Він уваги не звертає
Що там знизу, що там знизу.
Приспів:
Темно мені, дурно мені, |
Не вистачає повітря мені. |
Жар-птицяРозгорни знамена руками теплими
Вічно грітиме сонце нас
Притулись до мене і хай між тенетами
В жереб проданий гає час
Чи прохання матимеш, чи запрошення
Ось мій затишок, мій поріг
Бо така полотана, мов би ношена
Доля-платина стала в сніг
Живий трупВін підіймається у синю верху даль
Він думає, що там його не дістане
Сірість буднів та щоденний жаль
Жаль за тим, чого він не має
Цей обман такий солодкий наче кольоровий сон
Ця зануреність в себе така цікава
І він не помічає, що потрапив в полон
ЗимоваСніг у світлі зимових зір
Погукає мене надвір
Намалює нехай на склі
Візерунки закуті в лід
Я охоче піду за ним
Я згадаю як був малим
Щоб почути веселий сміх
В рукавицях тримати сніг
Моя Голова Не МікросхемаМокре волосся лізе у очі
Лізу угору, щоб сховатись від всіх
Не можу вже думать про вашу свободу
Про перемогу одну на всіх
Приспів:
Моя голова не мікросхема
Не хочу мислити як усі
НадихайІ
Знаєш, нам бракує зусиль
Залишатись в єдності хвиль,
Відчувати в просторі сіль,
Слухати казки.
І, коли від вітру і дум,
В мої сни постукає сум,
Настоящий мужчина зварщикВін був настояшчим сварщіком,
Купляв у кіосках сігарети,
Красиво спілкувався з начальником
І мав дрібні гроші на то і на ето.
Йому пропонували інші ранги,
Запрошували бути завобьєктом,
А він тупо парив шланги
Та чекав, що Господь пошанує за ето.
Ой На Горі Вогонь ГоритьОй на горі вогонь горить,
А в долині козак лежить,
Накрив очі китайкою,
Заслугою козацькою.
А що в голові ворон кряче,
А в ніженьках коник плаче,
Біжи коню дорогою
Степовою широкою.
Ой наступила та чорна хмараОй наступила та чорна хмара,
Став дощ накрапать...
Ой там збиралась бідна голота
До корчми гулять.
Пили горілку, пили й наливку,
Ще й мед будем пить,
А хто з нас, братця, буде сміяться,
ПілігримиC#m E
Я не шукав тебе в снах,
H F#m
сама мені наснилась
В долонях грілась весна,
за обрій закотилась
A E
СерцеЯ відчуваю, як твоє серце,
б'ється в долонях моїх,
я забуваю в полум'ї герцю,
той незамолений гріх.
Дай мені руку, і не вагайся,
грій мою душу, грій,
дай мені серце і закохайся,
наше життя для мрій.
СтрумХочеться більшого, глибшого, вищого
Може щирішого, а може незвичного
Втома лукава, втома лукава
Мене не отравить
Сон на розправу, сон на розправу
Гарячої кави
Хочу мінятись я і чимось займатися
Така,як тиВпало за хмарами в ранішнє марево
Сяяло, сяяло – щезло
Сипалось начебто світом не баченим,
З неба пробачення несло.
Сонячним маревом, місяць чарами
В бік проганяло даремно.
Місяць образився – срібними стразами
ТравеньЙшов якось містом у день
Наштовхуючись на сірих як каміння людей
Думав про те, які ж вони суки
І тут я побачив як з якихось дверей
Вилетів травень , він летів та сміявся
Торкався людей і вони розквітали якось одразу
ТривалістьНавколо пустеля бетонних могил
Де душі людські неначе пісок
Де не побачиш червоних вітрил
Лише стружку від домовинних досок
Приспів:
Це істерія сірих будинків
Цей психоз приречених буднів
Це Ти1.Місто-фортеця, кам'яне серце – це ти.
Погляд холодний, очі безодня – це ти.
Вітер твій подих ,з розуму зводиш – це ти.
Кригу ламаючи йду до мети.
Приспів:
Не ховайся , я знайду
Хоч пів світу обійду
2.Сонце чи злива, тверда і вразлива – це ти.
Шукаю літо посеред зимиБез подарунків, з-за океану
Залізла п'ятниця в мою нірвану.
Пробач сердечно, кохана госте,
Я буду рухатись, мій старт о шостій.
І не приманюй таксі лукаво,
Чекає дома вже брюнетка, кава.
Хіба поможеш на звал відвести
Оці дурні до сказу есемеси.
Я не гріхЯ на синім неба тлі,
Наче вишу у петлі
Власноручного сплетіння
Із уламків життєвміння.
Мої витягнуті риси
Смерті жовтого лиця
Геть тікають, наче криси
З тонучого корабля
Як ти ходила по морюЯ пам'ятаю ці миті,
Як ти ходила по морю,
Ввірвалась в душу, щоб жити
І просто бути собою!
Щоб від турбот заховатись
У звуках теплої втоми,
І тільки сонцю всміхатись,
І не виходити з дому.