Їхав козак на війнонькуЇхав козак на війноньку,
Сказав: «Прощай, дівчинонько,
Прощай дівчино, чорнобривонько,
Їду в чужу сторононьку.
Прощай дівчино, чорнобривонько,
Їду в чужу сторононьку.
Дай же, дівчино, хустину,
Може, я в бою загину,
Ой у вишневому саду,Там у вишневому саду
Там соловейко щебетав.
Додому я просилася,
А він мене все не пускав.
Ты милый мий а я твоя
Пусты мене взышла зоря
Проснеться матінка моя,
Ой у вишневому саду,там соловейко щебетавТам, у вишневому саду,
Там соловейко щебетав,
До дому я просилася,
А він мене все не пускав.
До дому я просилася,
А він мене все не пускав.
Ти, милий мій, а я твоя,
Ой, піду я до млина, до дирявогоОй, піду я до млина
Ой піду я до млина,
До дірявого,
Чи не найду Василя \ Двічі
Кучерявого. /
Ой піду я до млина,
Стоїть гора високаяСтоїть гора високая,
Попід горою гай,
Зелений гай густесенький,
Неначе справжній рай.
Під гаєм в'ється річенька,
Як скло вода блищить
Долиною широкою
хліб та сільХліб та сіль,
Ще й рушник барвистий,
Хліб та сіль,
Ще й пісень намисто,
Хліб та сіль
Україна – ненька вам принесла.
Хліб та сіль,
Чи я не хазяйка чи не господиня
– Чи я не хазяйка,
Чи не господиня?
Сім день хати не мела, |
Печі не топила. | (2)
Сватай мене, дячку,
Премудрую швачку,
Чорна хмара з-за лимануЧорна хмара з-за лиману, небо сонце криє.
Синє море звірюкою то стогне то виє.
Дріпро гирло затопило, а нуте, хлоп’ята,
На байдаки, море грає, ходім погуляти.
Висипали запорожці, лиман човни вкрили,
Грай же море, заспівали, запінились хвилі.
Кругом хвилі, як ті гори, ні землі, ні неба.
Серце мліє, а козакам цього тільки й треба.