- Дорогою Вічності
Дорогу твою не змінити —
Вона оповита голими гілками
Й камінням під ногами.
Але ти зможеш повернутись,
Усе забути і мене знайти —
Я чекаю, йди…
- Згасаюча Осінь
Вітер восени
Без почуття вини
Зриває листя
Час невпинно йде,
Й не розумієш, де
Ти помилився
- Земле моя мила
Я тебе знайшов —
Без зайвих слів,
У товщі літ.
Твоє ім'я
Почую знов —
Як птаху спів,
Як шелест віт.
- Зимова елегія
Ліс…
Вкритий снігом ліс.
Під величним небом,
Серед білих гір.
Ніч…
З лісом віч-на-віч.
Чую тільки тебе,
- Зоренько Моя
Люба моя, мила, зоренько, де ти?
Як мені жити без світла, в пітьмі?
Скільки ще можу тебе я молити?
Як же, коли знов зустрінемось ми?
Світ цей без тебе я бачить не хочу —
Все в ньому тягне мене до землі.
Сльози завжди застилатимуть очі,
- Її Душі Зів'ялі Квіти
Розбитих мрій
Не повернути.
Настанув час журби і смути...
Це ангел мій
Стомився гріти
Її душі зів’ялі квіти.
- Кімната
Темна кімната,
Немає нікого,
Знаходжусь тут наче випадково,
А за вікном починається новий день.
Зашторені вікна
Бути вже звикли
Стіною для сонячного світла,
- Крила
Рветься в далеч життя,
Поки щось не обірве.
І ти вже не дитя —
Дивишся в сіру прірву
Звичного небуття.
І темніє в очах,
Та й загублені крила.
- Мертве Дерево i Вiтер
Погаслий свiт очей моїх
Не здатен освiтити шлях
До мрiй, що зберегти не змiг,
Перетворивши в попiл, прах.
Життя тепер – холодна нiч.
Пронизуючи плоть наскрiзь,
Заглушуючи смертний клич,
- Мертве Дерево і Вітер
Погаслий свiт очей моїх
Не здатен освiтити шлях
До мрiй, що зберегти не змiг,
Перетворивши в попiл, прах.
Життя тепер – холодна нiч.
Пронизуючи плоть наскрiзь,
Заглушуючи смертний клич,
- Остання мить
Сіре вікно —
Як крізь нього почути?
І не напитись знов
Гіркої отрути.
Світ все одно
Вже не має надії,
Розмито кордон між сном
- Під Хмарами
Я йду під хмарами,
Що плачуть, Мов ображене дитя —
Зворушливо і сильно
Колись ми марили
Про спільне щастя й вічні почуття
Так впевнено і вільно.
Небесні сльози
- Разом
Ти,
Ховаючись в тенетах самоти,
Від сонця відвертаєш очі,
Бо звикла йти, не маючи мети,
Укрившись темрявою ночі.
Ти губишся під світлом ліхтарів,
Блукаєш у театрі тіней
Всіх, хто колись у забутті жеврів
- Самотні Ночі
Згадую теплий вечір, -
Це було, мов учора, -
Тримавши тебе за плечі,
В очах бачив синє море -
Бавився сяйвом місяць
В воді чистій і прозорій,
Й під хвиль колискову пісню
Чарівно ясніли зорі...
- Світанок
Я не бачу більше слів,
Що б збирали все що плине
У душі, немов єдине
Що залишилось — це спів.
І не чую, як летить
Вільним птахом без сумління,
Без речей і без коріння,
- Сон
Я бачив уві сні,
Як схиблена зима
У осіні вкрадала
Дощі її рясні.
Я бачив, як весна
Зимою одяглась,
Немов іде вистава —
- Темна ріка
Сонце сідає за обрій, тягне руки в тінь,
Сиве волосся і спокій — у товщу землі.
Повінь початком приходить, неволя в серцях,
Темнії хвилі руйнують церкви на стовпах.
Але місяць взійде
І освітить дороги,
Відчай мине,
- Я і Ти
Це я і ти, це ти і я —
Єдина й віддана сім‘я
І пам‘ятєш, як колись,
У юні мрійливі роки,
Ми разом подумки неслись,
Минаючи лихі віки?
- Янгол
Знов зоряна ніч огортає блакить,
Ховаючись звично за спини вогнів,
І чекаючи цю мить,
Твій погляд блукає десь там вище хмар,
І серце шукає небесний приплив,
Щоб відчути тепло чар
Й летіти поряд з ним.