Текст песни Олег Олейник - Віртуальна історія...

Исполнитель: Олег Олейник
Название песни: Віртуальна історія...
Дата добавления: 28.08.2016 | 18:40:42

Просмотров: 43
0 чел. считают текст песни верным
0 чел. считают текст песни неверным

На этой странице находится текст песни Олег Олейник - Віртуальна історія..., а также перевод песни и видео или клип.

Віртуальна історія…

Я їй любов не обіцяв ніколи.
Ніколи через неї я не пив…
Не говорив, що серце в грудях коле,
Напевно, її просто не любив…

Її волосся не тримав руками
І з нею спільних фото я не мав,
Але про неї думав я ночами.
Я її голос часом уявляв…

Приспів:
Я відчував, коли,
Коли мені не слід писати,
Я знав – в моїх словах,
В иоїх словах нема потреби.
Це почуття, таке.
Його мені не передати,
Бо слів таких
Не знають навіть і на небі.

Писав слова і, часом, поспішав.
На відстані в розбитих сто ілюзій –
Я просто знав, що є одна душа,
З якою ми… Лиш віртуальні друзі.

Напевно все… Та, певно, трошки більше,
Слова були не ті, що зазвичай.
Чомусь хотів писать для неї вірші…
Ба навіть мріяв пити з нею чай…

Приспів.

Пишу і зараз… Якось аж банально…
Клавіатура. Попільничка. Кава.
Все так і залишилось – віртуально,
А виправдання лиш – «так карта впала».

А я на думці знов себе ловлю,
Коли надворі ніч блукає срібна.
Напевно я її ні, не любив,
Але душі моїй… Вона потрібна!

Приспів.
Virtual History ...

I love her promise not ever.
Never through it, I do not drink ...
Not to say that the heart in the chest stabbing
Perhaps it simply did not like ...

Her hair did not hold hands
I shared with her picture I had,
But I thought about it at night.
I imagined her voice sometimes ...

Chorus:
I felt when,
When should I not write,
I knew - my words,
In yoyih not need words.
This feeling is.
I do not pass him,
For these words
Do not know even the sky.

He wrote the words and sometimes in a hurry.
At a distance of one hundred broken illusions -
I just know that there's life,
For what we ... Surely virtual friends.

Probably all ... and probably a little bit more,
The words were not those usually.
For some reason, wanted to write her poem ...
Or even wanted to drink her tea ...

Chorus.

I write now ... Once up corny ...
Keyboard. Ashtray. Coffee.
All it left - virtually,
And the only excuse - "yes card fell."

And I thought to myself again catch,
When night wandering outside silver.
Perhaps I did not, did not like,
But my soul ... She needed!

Chorus.