8 Березня8 березня!
Скоро вже наступить свято весняне,
Шкода, що це свято швидко так мине.
І бабусю й маму треба привітати,
І наш татко думає, що ж подарувати.
Приспів:
Восьме березня – це свято всіх жінок,
Восьме березня не проходить без квіток.
Заспівай мені, бабусю
Знов моя бабуся пісню заспівае
И, відклавши справи, сяде край вікна.
Я дрібненькі зморшки на щоках торкаю,
Але ти для мене завжди молода.
Кожен день дитинства звязаний з тобою.
Ти мене навчила мудростям життя.
В першому коханні, в радост і олі
ов камагечесанღ Приветик, меня зовут Женька!))
Я приняла твою заявочку, это значит ты мне понравилась)))
Если ты не будешь мне писать, а тупо висеть в моих друзей, я тебя удалю!*
Так что рисуй граффити, пиши на стене, кидай песенки, коментируй альбомы, дари подарки, повышай рейтинг* ღ
про борщНа світі є у кожної країни
улюблена національна страва
а от у нашій неньці Україні
про борщ завжди ходила добра слава
приспів
Чому народ співає в сніг і в дощ?
про кухнюI had nine lives but I lost all of them
and I’ve been searching in the night
and I’ve been searching in the rain
I tried to find them
but they disappeared
they walked away they dressed in black
they left my side and all I say
is that I wasted time
Про салоЗа віконцем весна розквітала
Небо повнилось першим дощем.
Я стояв і нарізував сало
Величезним кухонним ножем
Ніж ходив у руках методично
І чомусь пригадалось мені
Безневинне таке й симпатичне
Про школуПодивись там у небі журавлі
З вітром у ключі вони летять
Тай незнаю де їх рідний дім
Той рідний дім який ти школою назвав
Тай незнаю де їх рідний дім
Той рідний дім який ти школою назвав
Степом, степомСтепом, степом...
Слова: Микола Негода
Музика: Анатолій Пашкевич
Степом, степом йшли у бiй солдати.
Степом, степом – даль заволокло.
Мати, мати стала коло хати,
А кругом в диму село.
Танець маленьких каченятНа шагающих утят быть похожими хотят,
Быть похожими хотят не зря, не зря.
Можно хвостик отряхнуть и пуститься в дальний путь
И пуститься в дальний путь, крича "кря-кря".
И природа хороша, и погода хороша,
Нет, не зря поет душа, не зря, не зря.
Даже толстый бегемот, неуклюжий бегемот
От утят не отстает, кряхтит "кря-кря"
Як згадаю я про батька, заплаче душаПам'ятаю, тату, давним-давно
В пам'яті моїй, як німе кіно:
Я мала сміюся, ти молодий.
Згадую щодень, я той час золотий.
Думала тоді, ніби ти чарівник.
Ти ж бо ним не став, бо того ти звик,
Що любов батьківська спроможна в усе
Просто мене любив над усе.