- Коли до губ твоїх
Коли до губ твоїх лишається півподиху,
Коли до губ твоїх лишається півкроку -
Зіниці твої виткані із подиву,
В очах у тебе синьо і широко.
Щось шепчеш зачаровано і тихо ти,
Той шепіт мою тишу синьо крає.
І забуваю я, що вмію дихати,
- Коли до губ твоїх...
Коли до губ твоїх лишається півподиху,
Коли до губ твоїх лишається півкроку --
Зіниці твої виткані із подиву,
В очах у тебе синьо і широко.
Щось шепчеш зачаровано і тихо ти,
Той шепіт мою душу синьо крає.
І забуваю я, що вмію дихати,
- Лиш вона
Завтра прийде до кімнати
Твоїх друзів небагато
Вип’єте холодного вина
Хтось принесе білі айстри
Скаже хтось "Життя прекрасне"
Так життя прекрасне, а вона
А вона, а вона, сидітиме сумна
- Там під львівським замком
Там, під Львівським замком старий дуб стояв.
Там, під Львівським замком старий дуб стояв,
А під тим дубочком партизан лежав.
Він лежить, не дише, він неначе спить.
Він лежить, не дише, він неначе спить.
В золотім кучері вітер шелестить.
- Там під Львівським замком старий дуб стояв,
Там під Львівським замком старий дуб стояв,
А під тим дубочком партизан лежав.
Він лежить не дише, так неначе спить,
Золотим волоссям вітер шелестить.
А побіля нього матінка стоїть,
Сльози проливає, й стиха говорить.
“Сину ж ти мій, сину, дитино моя —
- эхъ
Завтра придут в комнату
Несколько твоих друзей
Выпьете холодного вина
Кто-то принесет белые астры
Кто-то скажет - жизнь прекрасна,
Да, жизнь прекрасна. а она...
- Я піду в далекі гори
Я піду в далекі гори, на широкі полонини
І попрошу вітру зворів, аби він не спав до днини.
Щоб летів на вільних крилах на кичери і в діброви
І дізнавсь, де моя мила – карі очі, чорні брови.
Приспів:
Мила моя, люба моя, світе ясен цвіт.
Я несу в очах до тебе весь блакитний світ.