ДаринаДекілька ночей Дарина плакала.
Вони все капали сльози гірькі
А декому, як ліки. Вишиванка змокріла.
На підлогу стрічки впали на біду.
А декому на втіху, у душі
Кохання кричало: "Я і є біда".
Я і є, я і є вона, я і є, те чого прагнула
Твоя вибаглива душа,
ДощДощ починався тихо так
Повільно капав-капав з даху
У кімнаті тепло й темно тік-так
Так рахував майстерно той старий годинник
Він робив нам виклик,
Наче подавав нам знак
Я не залишу так
Твою любов і думки
ЕдемВітер надій божевільний
Дує, тріпа мої коси
Може закоханий в мене він,
А може в моє волосся.
Щастя знайти так не просто,
Сонця немає на небі,
Я так сумую без тебе
Сумує зі мною і осінь.
ЛатиноамериканкаСкажи слово "ТАК"
І я потону як в морі
В твоїх блакитно-сірозелених очах,
Твоїх очах.
В твоїх нічних кольорах
Я запалю великі зорі,
У квітучих садах
Зберу пилок на квітках,
Останнiй подарунокНе забувай того, що було
нехай навіть, вік мене.
Як можеш ти залишити, те
що було між нами.
Згадуй хоч іноді, цій долі
злій на зло.
Якщо писатимеш листа,
розкажи між рядками.
Последний ПодарокНе забувай того що було нехай навіть вік мене
Як можеш ти залиши то що було між нами
Згадуй хоч іноді всій долі злі на зло
Якщо писатимеш листа то розкажи між рядками
Як згадуєш про мене як торкаєшся губами
До моїх щік неголених що найменше тиждень
Тільки тиНазивай мене снігом, якщо схочеш холодним дощем восени.
Називай мене літом, білим яблучним цвітом на весні.
Прийду до тебе росою і ти умиєшся мною, як зійде зоря.
Ти будеш саме такою, саме такою, як малював тебе я...
Приспів
Весняний шепіт листя – ти.
Зоря у досвіта – ти.
УматурманЯк на твоїх долонях білий сніг танув
Холодно, але чужим я не стану,тобі все одно
Залиш пам'ять на згадку те кіно, яке ми разом знімали
І хоч критиків було забагато, любовної лірики не зламати
І не зівяти квіткам , і не забути рукам..
Ті божевільні дні,вечори і світанки
Разом печалі жарти кава у постіль зранку
Твої вуста обмазані солодким медом