Степан гіга все тексты (слова) песен, переводы, видео, клипы

Ми мусимо зустрітися тепер
Коли кохання пахне навіть в дощ
А кольори заплаканої квітки
Нагадають роздмухані вуста

Ми мусимо зустрітися, болить
І плаче серце мов циганська скрипка
І руки рвуться обіймати небо

Здавалось був звичайний літній день,
Наспівував веселих я пісень,
І містом я блукав, тоді я ще не знав,
Що ти до мене більше не прийдеш.

До моря з іншим від'їжджала ти,
Покинула наш острів доброти,
В очах у мене сіль, гіркий у серці біль,

До тебе знову повернусь
І хочу вірити чомусь
Що може в іншому житті
З тобою будемо не ті
Ми разом будемо і нас
Не зможе розлучити час
А нині розминулись ми
Махнула юність нам крильми

Знову осінь настала,
Літа вже не вернеш,
Я тебе так чекаю,
Тільки ти не прийдеш.
Знаю зустрічі наші
Я не зможу забути.
Літа більше не буде
І тебе не вернути.

Розцвіла в саду шовковиця,
Запахущий рай.
А у серці моєму щось коється,
Краще не питай.
Серце б'ється, перестукує,
Вже не як колись.
То стрічання із розлукою
Вітами сплелись.

А до твого серця моє тулиться,
Наче до причалу кораблі.
Іменем твоїм назвав я вулицю,
Іменем прекрасним - Наталі.
Не зустрітити там розлуку-блудницю,
не живуть там смутки і жалі.
я назвав свого кохання вулицю

Хай не зрадять нас друзі
І власне сумління,
І земнеє тяжіння
Де родився і зріс.
Пам'ятаймо лишень: |
Домовина не має кишень, |
І життя не повторить |

Не циганка долю нагадала,
Нас саме благословило небо,
Ти мені синів подарувала,
Щастя більшого в житті не треба!

Приспів:
Дякую тобі, дружино,
Моя лагідна, єдина,

Не циганка долю нагадала
Нас саме благословило небо
Сина ти мені подарувала
Щастя більшого в житті не треба
Я тебе лише одну кохаю
І повір, любитиму довіку
Все що в цьому світі я бажаю
буть твоїм коханим чоловіком

Біля озера у літню ніч
Ми були з тобою віч-на-віч,
Цілувались під зорями ми,
Били лебеді поруч крильми,
І несла понад світом луна,
І у мене кохана одна.
Хлюпотіла тихенько вода,
Що для нас і біда - не біда.

Відкинь усе, забудь про все,
Відійде все, усе пройде,
І час пройде, любов пройде,
З собою віру принесе,
Та віра чиста і свята
Вдихне у душу і життя
Міцні всесильні почуття
Кохання, вірності й добра.

Кажу востаннє: "Прощай, прощай",
Нас обнімає ніч і розлучає.
Кажу востаннє: "Прощай, прощай",
Бо ця остання ніч для нас з тобою.
А на очах печаль, а на вустах сльоза,
І тільки ти і я, і ніч твоя,
І тільки ти і я, і тільки ніч твоя,
Бо ця остання ніч для нас з тобою.

Малює рожева уява
Кришталі, що повні вина.
А слава, як жінка лукава -
Вже з іншим ласкава вона.
І п'ється налита потрава, |
І б'ється дароване скло. |
А слава - то просто Забава |
Для тих кому раз повезло. | (2)

Річенька біжить
Та біжить крутими берегами,
Як моє життя.
І не знаю, де воно причалить,
Русло її не можна вернути назад...
Так мої роки

Ти не повірила

Слова: Марія Бойко
Музика: Степан Гіга

Розійшлись шляхи, дороги розійшлись,
Ми шукали довго щастя - не знайшли.
Ти шукала свою доля в чужині,

І знову день, і знову ніч...
Гудуть у пам’ять передзвони
І ми з тобою віч-на-віч...
І сніг упав на білі скроні
А, що збулось і не збулось,
Не нам, повір, про це судити
Аби хоч в мріях довелось
Тебе кохати і любити...

До тебе знову повернусь
І хочу вірити чомусь
Що може в іншому житті
З тобою будемо не ті
Ми разом будемо і нас
Не зможе розлучити час
А нині розминулись ми
Махнула юність нам крильми

Я на світі прожив, наче спалах зорі на світанні,
Наче крапля роси, наче крик журавля - тільки мить.
Я не вірив ніяк, що й до мене прийде день останній,
І в жертовнім вогні моє серце на попіл згорить.

Я ж так щедро кохав, я так вірив у зорі і очі,
І душею своєю я вас, як умів, причащав.
Але видно Господь мені краще життя напророчив,

Я на світі прожив, наче спалах зорі на світанні,
Наче крапля роси, наче крик журавля - тільки мить.
Я не вірив ніяк, що й до мене прийде день останній,
І в жертовнім вогні моє серце на попіл згорить.

Я ж так щедро кохав, я так вірив у зорі і очі,
І душею своєю я вас, як умів, причащав.
Але видно Господь мені краще життя напророчив,

Біля озера у літню ніч
Ми були з тобою віч-на-віч,
Цілувались під зорями ми,
Били лебеді поруч крильми,
І несла понад світом луна,
І у мене кохана одна.
Хлюпотіла тихенько вода,
Що для нас і біда - не біда.

Зал врочистих подій, марш звучить Мендельсона...
Ти за іншого заміж виходиш сьогодні.
І у долі твоїй я нон-грата персона,
То ж прийми на прощання троянди ці чорні мої.
ПРИСПІВ:
Чорнії троянди, чорні, дарую я тобі.
Чорнії троянди, чорні, серця нестерпний біль.
Чорнії троянди, чорні, очі мої сумні.

Я на світі прожив, наче спалах зорі на світанні,
Наче крапля роси, наче крик журавля - тільки мить.
Я не вірив ніяк, що й до мене прийде день останній,
І в жертовнім вогні моє серце на попіл згорить.

Я ж так щедро кохав, я так вірив у зорі і очі,
І душею своєю я вас, як умів, причащав.
Але видно Господь мені краще життя напророчив,