В хаосіЯк, ти скажи, нам вдалось в цьому хаосі
Знайтись і розійтися,
І вже й забути,
Що є ми окрім тебе й мене?
Так це ж нам вдалося чи тільки здалося,
що в цьому хаосі,
Де нас не питають, хто з ким і за скільки
ЗалишиХотіла бути чемною, даремно я
Казав тобі, що для всіх
не станеш хорошою
перепрошую, що став зайвою ношею.
І відтепер усе, що буде
розсудливо лишити так як є: моє й твоє.
Ми так здавалися схожими,
ЗлочинAm F C Em
В цьому полі нас не так і багато лягло,
Наші рани сховало січневе багно.
Сніг впивався у тіло, мов битий кришталь,
Я не зрадник, я лиш намагавсь захистити свій край.
Так в чому ж мій злочин?
Хіба це провина – любити рідну країну?
ІванкаВона шукала взимку літа
Свіжого повітря, попутного вітру.
В кількох країнах світу
топтала береги і танули сніги,
де ще недавно кригу
було пробити в ній не до снаги.
Казала, що життя як колесо,
Оленятко сл. Дмитра Лазуткіна
ось і все – осінньо і безбожно
бити дзеркала – моя стихія…
падає на воду пил дорожній
холод пробігається по шиї
сонце десь у ранку на порозі
ОсіньТам де ховалися спогади, здогади,
Тіні в нічному місті,
Як тобі осінь, що боса блукає
По вулицям в обіймах зі світлом?
Як тобі осінь?...
Як ти там, моє Сонце далеке?
Хто тобі гріє долоні в полоні
Садсл. Микола Вінграновський
Вона була задумлива, як сад.
Вона була темнава, ніби сад.
Вона була схвильована, мов сад.
Вона була, мов сад і мов не сад.
Вона була урочиста, як ніч.
Стиснутий простірСтиснутий простір до трьох квадратів
Світло сипалось стиглим наповненим небом
Стіни стояли над нами байдужим ангелом
Стиснутий простір здавався безмежним степом
Стукотом серця тричі на кожну секунду
Стогоном стало прощання, стихали сталеві звуки
Стигмами слів вкривались спітнілі руки