AsQuette все тексты (слова) песен, переводы, видео, клипы

(музика: Sade)
(текст: І. Дідик, 2011)

шось в душі озивається ше тихим криком
та двері до серця закрито з диким скрипом
болю немає більше, знаєш, я не з тих хто
кричатиме "не йди!" у спину розбитим хрипом
залиш ключі від мого серця там у дверях

Я так люблю, коли ти кричиш
Хоч без поняття, шо ти несеш
До самого кінця не мовчи
Шоб я не пропустив момент, коли ти помреш.

Останнім часом ти була нечемна
Саме тому ти зараз зв'язана і за плечем я
Не пробуй забрати газетний кляп, без якого

Жалко людей, які волають палко, шо реп - то їх життя
І не тямлять різниці між музикою та між ниттям
І нестямно лиють у мікрофони те, шо помиями пахне
В Україні, якшо ти живеш тіки репом - ти по житті є невдаха
Шоб ти знав, вся ця гнила крутизна рівно ні грама не варта
Не став повагу на кон, бо не знаєш, як ляже ламана карта
Екзамен на фарт спробуй здати силами власними
Пізнай азарт з самого старту, хіба не прекрасна мить?

(х2)
Тримай руку, надівай крила та злітай
Тебе я вип'ю до дна, ти мій власний кайф
Коли удвох тільки - непомітно час тікає
І ми йому навздогін, туди, де нас нема

Стрілками годинника тікає розум
Не граю, досить, ці картини заміняють прозу

Мені б туди, де тільки броди і нема мостів
І не чекати нагород серед примарних стін
Життя за те, шоб поклали з гробом медаль на стіл
Люди такі ненормальні в своїй нормальності

Я би тіки допікав, я б огризався і шукав недоліки
Потоками питань лиш до себе мозолі розтирав до болю
Стоки по боках ширпотребу, раніше брав доволі там

Печально все. Генофонд невтішно в'яне й тане
Всі працюють, та долоні білосніжні, як в Гайтани
От порухати мозгами не виходить зовсім
Та їх стає, шоб інстаграмити, як сходить сонце
І я би поміняв шось, та від входу поламаний важіль
"Алогомора!"... Але тут слово ні грама не важить
За 5 років в топі ті вже, хто почав недавно
Та поглядів косих тут більше, ніж у Чайнатауні

<verse1>
Стільки всього навколо давить на совість
Стільки води прикривається видом крові
Стільки масок на обличчях людей, стільки гриму
І гримаси незримо розкидаються поглядами злими
І тільки бігаючі видають правду
Сказав - то будь готовий, коли на дно відправлять
Праведники, що кажуть, де біле, а де чорне

А я шо? Я був дурний, як дуб, але треба ж і гальмувати
Тепер от сижу на валізах, чекаю, куди пошле альма-матер
В кишенях бабла нема, там тіки пошарпана гідність та ніж
І попереду страшнувато, ніби то Варфоломіївська ніч

Всі плечі в воронах, які шепочуть "все одно це марно"
Як не гаруй не стати за руль тобі, скіки би не слав ти емоцій кармі
Кругом ж кристальні всі, а ти - толку від тебе, ніби на сотці з пальми

Ми
Розчинимось, станемо фоном
Нехай кожен наш голос ше рівний ста мегафонам, і поки
В них
Чути хоч краплю тепла
Нам під силу розтопити ним всі грати дотла

У них тут щастя приходить від ста грам

Мене те саме знову бере
І я тут, поки не виплюну фінальну фразу і впаду в бою
Далі ключі від мільйону дверей
Але в останні з них одного разу я постукаю

Дітки граються в поганців, у руках топора, мачете
Я би не давав їм покою та коли вони перебирають рими, я перебираю чеки
Але кого би не коробило, я повен напору мій недобитий корабель не потоне в боях

Девятнадцять, поки не читаю Ніцше
Світ не став ліпшим, просто знаю більше
Не діймає біль вже, хоч лишає тінь ше
Запитання в віршах, далі справді гірше?
Спробуй розберись. Це як рівняння Максвела.
"Спробуй, розберись", якось сказав я так собі
Щирість культивують, та не вона в ціні
І ми не навчені з ходу вирішувати, так чи ні

(музика: VTZ)
(текст: І.Дідик)

Де б я не був і що б не робив,
Знаю, поруч завжди мій
Особистий Янгол.
В небо лечу я знов не один,
Зі мною поруч завжди мій

Що тобі ще потрібно? Лупиш холодним дощем в окріп
Як долотом ущент подрібнений, голос потоком мій щез у хрип
До доту б іще дотримати, там я дротом прищеплю крила
Окови ключем відкрию і в небо злечу під печерний крик

Система не терпить збоїв. Все готово до псевдогри
Суть якої - віддерти своє, та проти тебе карусель доктрин
Нескінченні черги за довідками, ставити лице під грим

*ооо* Процес пішов назад
Скажуть, якшо комусь сказати, шо Аскет обернувся до батлів
Інші статно стануть в ряд і скажуть:" Брат, лабай!"
І я полабаю, проба ніби не вбиває, плюс знатний азарт
Нема посад, тому не ризикую нічим і в кайф писати
Знав би сам ше як: присадно м'яко чи підряд крамсати залізякою?
Сказав би хтось... Та ладно, вирулю сам
Не Ренесанс вже, є інтернет під боком, а в ньому море писак

Я не Нострадамус ні разу
Та можу запевнити зразу
Шо якшо Майя таки тупанули
То все буде класно
х2

Рік 2050, планета Земля
Гори сміття сміття і не видно ні метра з-за плям

Я замотую школьні сардельки за 24 в лаваш за десятку
Гаряча вода по суботах і так-то у светрі тут майже не зябко
Такий, як усі: проїздний на метро і кросовки поки до кінця не подерті
"Кобзар" у серванті, кредитка в "Приваті", зарплата в конверті

Я думаю... Я думаю, я люблю свою роботу
Щодня з 9-ти до 6-ти я люблю, як я роблю свою роботу
Піднятись раніше, до офісу пішки, поки ще не снідав, навіщо?

Я так і не став своїм, та не здав собі, тому навалюю, бо перевів у голос не всьо ше
Я сам собі не устав, стабільно аварії тепер і мій психолог – це зошит
І мені головне – не німіти, на мене ніби костолом діє кнопка mute
Або просто роль віє простором, в ній я посторонній, немов Камю

Я топтав дорогами, бодав пороги, від октав до могил і хто б дав по рогам
Аби не парило, шо вам не фонтан, ви молите болтам на гонор і понтам убогим
Я не здавався, я було перелазив усюди, перетягав єбєнями мої поламані лаби

Поки твої улюблені репери дрочать над грішми
Мною кидає хтозна-де, мене позабували всі мої чотири фанати і, так то, отче, я грішний
Житухи мало, але, як останній кретин, я потратив третину, залазячи в дири
Нахєра воно мені, на мені в банку кредит, в мене панкреатит, мені 24, блять

Але я вставляю щелепу і знову в бою, ніби весь мішень
Між вами та мною тут реп лишень, та він валить на дно і дере з кишень
У мене шо не проба - то їбаний краш-тест, і я готовий, шо до мене прийдеш з ножем

Тобі усе життя не вистачало рук його
З дитинства норовила притулитися до будь-кого
Пам'ятаєш, вечорами ти любила гуляти на мості
Мріючи, як котрась із постатей зайде в гості
І скаже: "Привіт, доцю"
Він посміхнеться і сльозинка забринить в оці
Підніме на руки - і покине груди самота
Ти точно знаєш, буде саме так

Скільки не стираєш слід
Куди би не тікав, слідкує за в'язами крук
Істина стара, як світ
Зав'язані очі гірші зв'язаних рук
Спіши дивитись і бачити
Твоїх так мало днів, аби дійти мети
Поки вони не зникли неначе дим
І в дзеркалі тільки ти

Я стирав і швабру брав - та все дарма, бо
Це не відмити навіть хлоркою
Я стирав і швабру брав - та все дарма, бо
Це не відмити навіть хлоркою

Я жив спокійно, не парився, на праведні рухи я клав
Аж допоки до мене не дісталась ота недолуга реклама
Коли не піду я направо, наліво - повсюду на брамах

Скільком незгаданим належить «я»
Скільки загублених лишити не зуміли слід
Чого вартує між мільярдами одне життя
І шо коштує куля, як одне життя – цілий світ
Так мало тих, хто не втрачає голів
Відповідний хрест обов’язково знайдеться на кожні плечі
Після одиниць не вистачає нулів
Тому збіднілі лепрекони сумно палять у порожні глечики

Коли до прірви тільки крок і
Нікому не цікаво, скільки років
Ти йшов через терни до зірок
Ніщо не переверне підлий рок
Сам собі сказав би досить, та
Сліпо вірю в правду досі
І нехай я один тут на дорозі
Йтиму далі туди, де гасне осінь

Як догодити реперу знають Бейонс і Кім Кардашьян
Ріанна не знала й дістала по морді чимось тяжким
Бо чорним шо треба - блискучі ланцюги та пряжки
Трави затяжку, джину пляшка, на дівках штани в обтяжку

У нас із цим інакше, має бути гетто буквальне
Я би не проти пентхаузу але мій реп то підвальний
Тож кліп на яхті я зніматиму лише формально