Вихвалять, і славити, й кричатиЯк робить давно вже звикли ми:
Падати слухняно на коліна
Перед геніальними людьми.
Вихвалять, і славити, й кричати,
Роздувати фіміамів дим.
Геніїв між нами небагато,
То чому б не поклонятись їм?
Задивлюсь у твої зіниці* * *
Задивляюсь у твої зіниці
Голубі й тривожні, ніби рань.
Крешуть з них червоні блискавиці
Революцій, бунтів і повстань.
Україно! Ти для мене диво!
Задивляюсь у твої зіниціЗадивляюсь у твої зіниці
Голубі й тривожні, ніби рань.
Крешуть з них червоні блискавиці
Революцій, бунтів і повстань.
Україно! Ти для мене диво!
І нехай пливе за роком рік,
Буду, мамо горда і вродлива,
ЛЕБЕДІ МАТЕРИНСТВАto-to-to-
tonari no kurasu saikin chotto ki ni natteru ano ko
puriti tokimekirameki sumairu
iya iya iya iya
betsu ni suki toka sonnan janai yo!
tada chotto chotto chotto
me de oikakechatteru dake dattebaa!
Може так і треба неодмінноЯк робить давно вже звикли ми:
Падати слухняно на коліна
Перед геніальними людьми.
Вихвалять, і славити, й кричати,
Роздувати фіміамів дим.
Геніїв між нами небагато,
То чому б не поклонятись їм?
Найогидніші очі порожніНайогидніші очі порожні,
Найгрізніше мовчить гроза,
Найнікчемніші дурні вельможні,
Найпідліша брехлива сльоза.
Найпрекрасніша мати щаслива,
Найсолодші кохані вуста.
Найчистіша душа незрадлива,
Не мояНу скажи — хіба не фантастично,
Що у цьому хаосі доріг
Під суворим небом,
Небом вічним,
Я тебе зустрів і не зберіг!
Ти і я — це вічне, як і небо.
Доки мерехтітимуть світи,
Буду Я приходити до Тебе,
Ображайся на мене як хочешОбражайся на мене, як хочеш,
Зневажай, ненавидь мене -
Все одно я люблю твої очі
І волосся твоє сумне.
Хай досада чи гнів жевріє,
Хай до сліз я тебе озлю -
Ти для мене не тільки мрія,
Прийшла любовВона прийшла непрохана й неждана,
І я її зустріти не зумів.
Вона до мене випливла з туману
Моїх юнацьких несміливих снів.
Вона прийшла, заквітчана і мила,
І руки лагідно до мене простягла,
І так чарівно кликала й манила,
Пророцтво 17-го рокуГранітні обеліски, як медузи,
Повзли, повзли і вибилися з сил —
На цвинтарі розстріляних ілюзій
Уже немає місця для могил.
Мільярди вір зариті у чорнозем,
Мільярди щасть розвіяні у прах.
Душа горить. Палає лютий розум.
І ненависть регоче на вітрах.
пророцтво сімнадцятого рокугранітні обеліски, як медузи,
повзли, повзли і вибилися з сил.
на цвинтарі розстріляних ілюзій
уже немає місця для могил.
мільярди вір зариті у чорнозем,
мільярди щасть розвіяні у прах.
душа горить. палає лютий розум,
і ненависть регоче на вітрах.
СуперникиСУПЕРНИКИ
Слова - Василь Симоненко (Корсунь, 01.03.1961)
Музика - Юрій Старчевод
Вітер пісню співав стоголосо,
Але раптом в екстазі німім
Зупинивсь біля тебе і млосно