- Війна
Повітря, як залапане,
зневіра у майбутнє,
як сьогодення у житті,
хай встануть хто присутній.
Бо це не грип і не чума,
не помста і не вірус,
усе лиш навсього війна,
- Доля секунди
Тебе знову загнали, знов немає надій
та у тінь ти ховався не вперше.
А як дух не зламали, - ти усюди живий!
Хоч голодний, слабий та невмерший!
Відплатив би за спокій та немає кому,
сам знайшов, розділив не злякався.
Але тінь не жива, хоча тільки засну,
- Зараз той час
Пр:
Зараз той час, твоєї надії,
а потім вже піздно, немає смислу.
Викинь слова: "я не хочу, не вмію",-
із голови котра трісне, котра зараз трісне!
Знову крізь тебе пропливають події,
не має змісту, люди повисли.
- Знову дощ
Знову дощ
Знову хмари
Дивишся вперед
Майбутнього замало
Знову сніг - на душі
Якщо буде зимно ти мені пиши
Відчай с келихом на пару
- Настрій не псуй
Як станеться, що ти колись не зможеш далі йти,
покинеш свій похід в житті тягнутись до мети,
здаватиметься, що ти сам навколо ні душі,
візьми та просто озернись, людей хоч не сміши.
ПР:
Настрій не псуй, ні мені, ні собі.
Все не руйнуй, що не зможеш знайти.
- Не загуби себе
Залишився лиш шепіт від нас з тобою.
Як пелюстки від серця ми відірвані.
Прокинувшись самотнім, - я неначе зброя.
Яка не знає в кого цілити в пітьмі.
Ні не забув я, ніколи не забуду.
Як підійшла ти і посміхнулася мені.
Та ти не знала, що в мене стільки бруду,
- Нові Світи
Шляхи всі відкриті,
серед них свій віднайди.
У цьому столітті,
як ніколи справжній ти.
Ти всіми забутий
та пливеш під хмарами.
Простий та розкутий
- Стихія минулого
Як подув до зламу вітер, як тече стрімка ріка,
так ховають спогад про людей, що живуть в віках.
Що давно забули люди, що не згадують книжки,
то згадає полум'я, яке живе в мені.
ПР:
Стихія минулого проклинає наш час,
що лишили для нас, ми забули про них,
- У пізній час
У пізній час дивлюсь на зорі.
Немає звістки та вони говорять.
Вони тримають свою історію сумну.
Вони чекають, коли я загляну.
Весь день, як карусель кружляє.
А я одну, одну лиш мить чекаю.
Коли удвох подивимось на небо,
- Фантазія
то стримував подих на вибору стадії,
але зупинився за крок від фантазії.
Всього лиш мрійливий, довірливий злодій,
котрий під зливою хоче вкрасти мелодію.
Реальність не мрія, в яку ти повірив,
реальність - це сили, у вчинки, що втілив.
- Як ти можеш говорити
Як ти можеш говорити,
що мені потрібно,
як мені жити?
Я кажу ні!
Це у тобі проблема,
досить вже порад твоїх
у житті моєму.