...не любити хлопця з чорними бровами...Ой верше, мій верше,
Мій зелений верше.
Уж мі так не буде,
Уж мі так не буде,
Як... як било перше.
Бо перше мі било,
Барз мі добре било.
Білим ворономНе шукай мої очі поміж чужих,
Ти хотів бути поруч,але не зміг,
Небо у руках дощів, попіл і вогонь,
Сльози і дощі, і немає більше нас,
Тут немає більше нас.
П:Я стану білим вороном,
Полечу над горами,
Розкидаю зорі по всій землі,
Божа матиОй, лелія, лелія!
Уродила Йсуса Христа Діва Марія,
Уродила Йсуса Христа Діва Марія.
Ой, лелія, лелія!
Та й не знала, де скупати Діва Марія,
Та й не знала, де скупати Діва Марія.
Вербовая дощечкаВербовая дощечка, дощечка.
Там ходила Насточка, Насточка.
Цебром воду носила, носила,
Дібровоньку гасила, гасила
Скільки в цебрі водиці, водиці –
Стільки в дівки правдиці, правдиці.
Дубовая дощечка, дощечка.
ВільнаЯ тобі сплела
Павутиння чорно-біле,
Ніжно сплутала...
Я тобі брехала, милий!
В поле завела,
Любощами отруїла,
Розум відняла...
ГрімГрім! Каміння і дим! –
Це все, що лишила…
Там, де світло і тінь –
Себе загубила.
Ой, льолі! Йду поволі,
Йду поволі за тобою –
Просто озернись, милий,
В очі подивись!
Дети Славянской ЗемлиКачнет колыбель тихо дрема Ночница
Коснется лба нежной рукой,
Уставшее солнце все ниже садится
Скрываясь за Росью-рекой.
И месяц уж по небу ходит высоко,
Он млад нынче и златовлас
А зори его холодны и далеки,
Но чем-то похожи на нас.
ДолиноюПолем, болем, долиною,
Буревієм за тобою!
Але серце зів'яле
Знов оживає,
Знову крила розгортає!
Приспів
Там за лісами трава некошена,
ЗасинайДивина - я без дна.
У мені - золоті дощі.
Дві душі.
Дінь-дінь-дінь
Тихий дзвін.
Розтоплю серце з кришталю.
Я люблю.
Й уберемо КустаЙ уберемо Куста, як зєльоной кльон.
А ми поведемо Куста до пана й на покой.
Ой ми були й у великому лісі,
Нарядили Куста, як зєльоного кльон(а).
Нарядили Куста, як зєльоного кльона –
Вийди, господаре, із нового покой(я).
Кам'яна гораКам'яна гора,
Кам'яна гора,
Чом ся не лупає?
Наша молода,
Наша молода
Кам'янеє серце має.
Казав кленів лист,
На Івана, на КупайлаОй, Петрівочка -
Мала нічка…
Не виспалась я, молода дівочка.
Не виспалась я, молода дівочка.
Ай, на Івана, на Купайла,
Там ластівочка купалася.
Там ластівочка купалася,
На путиНа пути
За спиной туманы,
Пелена обмана,
Голос брошенных надежд
Станут пеплом цепи
Унесет их ветер
Не відпускайЯ і ти, дві дороги безкрайні,
Знаєш все як завжди,
Тільки сльози і пил,
І велике безкриле кохання,
Подивись як тобі до останку йти,
Хоч на мить озирнись,
І мене віднайди,
Ой, верше мій, вершеОй, верше мій, верше,
Мій зелений верше,
Юж мі так не буде,
Юж мі так не буде,
Як, як било перше.
Бо перше мі било,
Барз мі добре било.
Ой, верше, мій вершеОй верше, мій верше,
Мій зелений верше.
Уж мі так не буде,
Уж мі так не буде,
Як... як било перше.
Бо перше мі било,
Барз мі добре било.
Ой, сивая тая зозуленькаОй, там на горі церкву будують.
Дай йому,
Дай йому, Боже, щастя, здоров'я
Його дому.
З трома верхами, з трома вікнами
Дай йому,
Дай йому, Боже, щастя, здоров'я
Його дому.
Ой, спи дитяОй спи дитя, колишу тя.
Доки не вснеш, не лишу тя.
Прикладу тя камінцями,
Сама піду за вівцями.
Повішу я колисочку
На зелену галузочку.
Вітер буде повівати,
Ой, ти жайворонкуОй, дай Боже,
Весноньку почати!
Весну-красну звеличати!
Ой, ти жайворонку,
Ранняя пташино.
Рано-раненько,
Ранняя пташино.
Ой, ходить сон коло віконОй, ходить сон коло вікон,
А дрімота — коло плота.
Питається сон дрімоти:
— А де будем ночувати?
— Де хатонька теплесенька,
Де дитина малесенька, —
Там ми будем ночувати,
ПадайУ очах твої проміння –
Може, я у тому винна?
Стопи і кордони –
Я знімаю заборони,
Просто будь зі мною
І стрибай!
Падай!
Проведу свою русалочкуПроведу, проведу свою русалочку
В щирий бор, в щирий бор.
Я сама пойду, молодесенька,
В татков двор, в татков двор.
Нате вам, русалочки,
По м'яті, по м'яті.
Нє сніться мінє, молодесенькой, -
РаноБути, чи забути? –
Не питай мене, бо я не відаю долі.
Щастя, як отрута, –
Залишає обпік на моїх долонях –
І вже не повернути.
Рано, рано,
Рано сонце розквітає,
Світ мійДовго я блукала,
Довго за тобою йшла!
Щастя не впізнала.
Стежка в небо завела.
Зоряна дорога, зелена ріка,
Ти неси мене
До кохання мого,
Того, що ніколи вже не мине!
Світ Належить МеніНе шукай мої очі поміж чужих!
Ти хотів бути поруч, але не зміг.
Небо у руках, а в душі
Попіл і вогонь, сльози і дощі, -
І немає більше нас,
Тут немає більше нас.
Я стану білим вороном,
Полечу над горами
СвічадоВізьми свічадо і подивись,
Як сонце сходить з твоїх очей,
Як небо плаче сивим дощем,
Як тінь танцює по за плечем.
Візьми свічадо і подивись,
Як лине ніч, холодна й пуста;
Як біль ховають твої вуста,
Цвіте теренЦвіте терен,цвіте терен,
Листя опадає.
Хто в любові не знається,
Той горя не знає.
А я молода дівчина,
Та й горя зазанала.
Вечороньки недоїла,
Чого ж мені сумноЧого ж мені сумно, чого ж мені дивно,
Чом же третій вечір милого не видно.
Не видно, не видно, та й ще не видати,
Повів до Дунаю коня напувати.
Повів до Дунаю коня напувати,
На жовтім пісочку два слідочки взнати.
Я жива минусЧуєш я мовчу,
Я все зможу, я злечу,
Наді мною сотні сонць,
Мені досить одного
Знаєш як люблю,
Як я вірю і молю,
Покидаючи себе,
Я завинила криламиНа шість хвилин зникає сон…
Вода і тінь з її долонь.
Сумна і божевільна.
Кривий танок її бажань –
Останній крок у океан.
Далека і свавільна.
Янголи Зi CклаЯк холодно душі, коли тебе нема.
Ти світло залиши над нами обома.
Ні болю, ні тепла у янголів зі скла.
Пробач я не змогла
Забути ту останню мить, коли була твоя.
Любов іще жива.
Янголи зі склаЯк холодно душі, коли тебе нема.
Ти світло залиши над нами обома.
Ні болю, ні тепла у янголів зі скла.
Пробач я не змогла
Забути ту останню мить, коли була твоя.
Любов іще жива.