Kozak System все тексты (слова) песен, переводы, видео, клипы

(Осінь)
(Суха осінь)
Перші дні листопада
Чуже місто, чужа кімната
Вона спить в чужому ліжку
А він думає - як я її тут залишу?
Вже пообіді - суха осінь
Вона четвертий день в дорозі

Я ворота запираю,
Вони ся втворяют,
Я милого виряжаю,
Вже зорі зоряют.

Я милого виряжаю,
На широке поле,
Сонце низько, вечір близько,

Бай, бай, бай, кохана,
Скінчилися свята.
Бай, бай, бай, кохана,
Стули свої вуста.
Не заважай мені іти.
Я знаю все, що скажеш ти.

Не плач, моя кохана,

Вітре мій, веди мене!
Сонце моє, зігрій мені серце!
Земле моя, мені сили дай
Перемогти у смертельному герці! (весь куплет – 2)

Не вір в чуже, не проси, не бійся!
В єдності – сила – відома істина.
Хто пустить ворога в своє обійстя,

Чорний ворон,
Літаєш вільний
Холодним Яром.

Ворон чорний,
Розбудиш, ворон,
Розбудиш новий,
Та розійдеться хмара

Посіяли гайдамаки
В Україні жито,
Та не вони його жали.
Що мусим робити?
Нема правди, не виросла;
Кривда повиває.
Розійшлися гайдамаки,
Куди який знає.

Їхав, їхав козак містом,
Під копитом камінь тріснув,
Та раз, два.
Під копитом камінь тріснув.
Та раз!

Під копитом камінь тріснув -
Соловейко в гаю свиснув.

Декому краще вдаються приголосні, декому голосні.
На неї не можна було не звернути увагу – вона сміялася уві сні.
Вона так легко вгризається в шкіру, не знаючи, що ця шкіра моя.
Якщо вона коли-небудь прокинеться – добре було б дізнатись її ім'я.
Якби вона почала писати спогади про кожну з отриманих ран,
Її книга мала б такий самий успіх, як тора або коран.
Чоловіки б читали цю дивну книгу, відчуваючи власну вину,
І палили б її на площах столиці, перш ніж почати війну.

Слова - Полежака Артем Якович
Музика - Kozak System
КРИЗА СЕРЕДНЬОГО ВІКУ, АБО ПОТЄРЯНИЄ ДНІ

(ісполняєтся задорно!!!)

Пиво. Дороги. Мрії. Концерти.
Вписки. Квартирники. Флети. Поети.

Наша Маланка
Боса ходила
Наша Маланка
Воду носила

Воду носила
Роси збивала
Наша Маланка

Дощ над озером означає для риб
Лиш дорогу до неба, сусіднього з раєм,
Але зграї сріблясті пірнають углиб
І вмирають беззвучно, а ми не вмираєм.
Ми ховаєм в кишені тютюн про запас,
Номери телефонів, ключі, амулети
Від зрад, але зради весь час

Заимствованные предложения из книг и фильмов
Мы употреблять обречены, мы не слишком свободны...
Идя на свидание, рассыпаясь искрами,
Вдруг найдем значение маленькой истины...

Мой друг, нам с тобой вновь
Засветит Солнце ранней весной!
Нам с тобой, мой друг зари

Наша національна ідея –
«Від`їбіться від нас нахуй!»

Нахуй Слов’янське братство і дружбу,
Нахуй єдиную віру і службу,
Нахуй одну на двох історію,
Нахуй спільну телеаудиторію!

Наша національна ідея –
"Від’їбіться від нас нахуй!"

Нахуй слов’янське братство і дружбу,
Нахуй єдиную віру і службу,
Нахуй одну на двох історію,
Нахуй спільну телеаудиторію.
В жопу спільний бізнес, в жопу зв’язки,

Ну скажи - хіба не фантастично.
Що у цьому хаосі доріг.
Під суворим небом.
Небом вічним.
Я тебе зустрів і не зберіг!
Ти і я – це вічне, як і небо.
Доки мерехтітимуть світи.
Буду Я приходити до тебе.

пісок і літо дощі та райдуги
цілунки легко стають укусами
наскрізний струм у потоках патоки...
твоя порядність така спокуслива

не я ловлю тополині пестощі
не я життя вимірюю курсами

Пан Президент – серйозний мужчина
Має для щастя поважну причину.
Але народ, що його обирає,
Такої причини для щастя не має.

Партія снайперів! Я віддаю свій голос за тебе!
Партія снайперів! Це те, що нам треба! Те, що нам треба!
Партія снайперів! Заради людей! Заради прогресу!

Рваними ритмами, стрімкими потоками
Щось потужно гупає в грудях.
З чистими помислами, твердими кроками –
Хай світло небесне засяє в людях!

Хто сам вирішує долю,
Хто сам примає рішення,
Без бруду, без блуду, без гною, без болю

Що тобі до моєї печалі?
Що тобі до моєї тривоги?
Тихі човни ще стоять на причалі,
І вода розбирає пороги.
Що тобі до моєї любові?
Що тобі до цієї розлуки?
Якщо на місячному серпові
З’являться знаки й лунають звуки.

Я казав – не навроч без потреби
Не пали паперових птахів.
Цілий світ обертався для тебе –
Невагомостей повний і див.

Але все це вже не твоя вина –
Те що були ми - а тепер нема.
Нам здавалося - ми такі одні.

Що тобі до моєї печалі?
Що тобі до моєї тривоги?
Тихі човни ще стоять на причалі,
І вода розбирає пороги.
Що тобі до моєї любові?
Що тобі до цієї розлуки?
Якщо на місячному серпові
З’являться знаки й лунають звуки.

Читати тебе, як книгу:
Заламувати сторінки,
Викреслювати абзаци,
Підкреслювати рядки.
І знову тебе брати,
То грубо, то ніжно до рук,
Шукати в тобі правду,
Здавати тебе в друк.