Гайдамаки все тексты (слова) песен, переводы, видео, клипы

Сім Бід

Як я Тебе був спитав, та й спитав уперше,
Чи підеш Ти за мене, Ти ніц не повіла.
Тягнув хмари дощові небом буйний вітер,
Поламав був квіти враз, перші квіти Твої.

Як я Тебе був спитав, та

Я занурився у бізнес із головою свій,
І криза світова лишила без надій,
Тепер я маю лиш кредити і борги,
Від яких мені нікуди не втекти.
І я ховаюся у місті між людей,
Відправив за кордон дружину і дітей,
Мої батьки отримують погрозливі дзвінки,
Мій телефон блокує ліві номери.

А вже років 200, як Козак в неволі
Понад Дніпром ходить, викликає долю:
- Гей, вийди доле, із води.
Визволь мене, серденько, із біди.

- Не вийду, Козаче, не вийду, соколе,
І рада б я вийти, та й сама в неволі.
Гей, у неволі, у ярмі,

А вже років двісті як козак в неволі
Понад Дніпром ходить викликає Долю
Гей вийди Доле із Води визволь мене Серденько із біди | (2)

Ой рада б я вийти
Та й са... тай сама в неволі
Гей у неволі у ярмі під турецьким караулом у тюрмі | (2)

А вже років 200, як Козак в неволі
Понад Дніпром ходить, викликає долю:
- Гей, вийди доле, із води.
Визволь мене, серденько, із біди.

- Не вийду, Козаче, не вийду, соколе,
І рада б я вийти, та й сама в неволі.
Гей, у неволі, у ярмі,

Ой, Біла-біла,
Ти самого чорта з розуму би звела.
Я на край землі пішов би за тобою,
А би тільки цілували губи твої.
Ой, Біла-біла.

Ти - як та ружа,
Поколола серце кожного би мужа.

Під солом’яним дахом
Спинився час,
В хаті край Богуслава
Накрило нас.

Світ навколо
Прийняв зілля спокуси,
З Дону додому

Божественна Тромпіта

Заглядає нічка темна у відчинене вікно,
Пусто в ліжечку моєму, не пригорнеться ніхто.
І ніхто не покохає, і нічого не чекає,
Лиш Божественна Тромпіта грає, спати не пускає.

Закувала зозулечка, обірвалося сердечко,

Заглядає нічка темна у відчинене вікно,
Пусто в ліжечку моєму, не пригорнется ніхто.
І ніхто не покохає, і нічого не чекає,
Лиш Божественна Тромпіта грає, спати не пускає.

Закувала зозулечка, обірвалося сердечко,
Покотился до долу. Все дістало мене знову!
І нікому не цікаво, і не жаль мене такого.

Шановна громадо, слухай сюда,
До вашої уваги пісня одна,
Не про кохання, не про війну,
Не про наркоманів, а про лічность одну.

Він не льотчик і не каскадьор,
Не артист і не електромонтьор,
Не ямайський пірат, не тібетський монах,

В современной обработке певицы Русланы.
"Мы нашли новые, чистые и древние источники вдохновения высоко в горах - там, где люди живут другим временем и пространством, поднявшись над суетой больших городов. Это настоящий затерянный мир, куда не доезжают машины, куда можно добраться только пешком. Это - тайны и магия "карпатских" гор."

1
Гуляє Місяць по воді,
Між ясних зір летять мої думки.
З тобою ми зовсім одні
Опівночі в ефірі.
На неможливий строк
Роз’єднаний зв’язок.
Я в Дибинцях, а ти в північному Йоркширі...

Зійшла благодать небесна на Господев край,
Прихилився до землі серпневий ранок.
Йдуть чоловіки на поле пшениці жати,
А за ними жінки - снопи в’язати.

Хор:
Гойда! Котилася зірка на левади.
Гойда! Небесами янголи літали,

Їхав козак на війноньку:
"Прощай,- сказав,- дівчинонько,
Прощай, миленька, чорнобривенька, |
Я йду в чужую сторононьку! |

Дай же, дівчино, хустину,
Може, я в бою загину,
Темної ночі покриють очі, |

Тихо в тих мріях, як у Церкві,
Щастя моє стояло,
Я прочитав тобі молитви,
Які ти ще не знала.
Дізнався світ, сурма заграла,
Я відповів, ти не спитала,
На маків цвіт роса упала,
Ім’я твоє назвала.

Жив народ собі один
Звався Український
Але він не знав, що є
Ще народ Російський
Жили собі добре в них
Та радяньська влада
Взяла та й народи ті
Братами назвала

Кохання (Aді Цитрині)

Лунає музика Кохання,
Якої лучче би не чути,
Мовчить сумління і ніхто не знає,
Як нам бути.

Утаємничене мовчання

З далекого краю
Лелеки летіли
А в одного лелеченька |
Крилонька зомліли | (2)

І засушила сили
Чужина проклята
Візьміть мене лелеченьки |

Поети складають пісні, не гаючи часу свого на землі.
Системи працюють, їх пильнують, купляють, засуджують, лікують.
Свідомість їх не потрібна нікому й кохання приречене в світі тварин,
З якого постала Людина, на неї ти так не дивися, вона ще дитина!

Прийшов листопад і раптом ти зрозумів, що не маєш снів
З тих пір, як твоя крів отруєна ядом стріл.
Щоночі тіло твоє вмирає, душа тікає й проникає

1. Залишаю но твоїй щоці
Поцілунок сповнений надії
Хай безмежний спокій моїх слів
Подарує крила твоїй мрії

Приспів.
Відчуваю сльози на очах та у грудях незбагненний біль
Може згодом у чужих піснях ми знайдем пояснення собі

Хоп шіді-ріді,
Марусю, люблю тя,
Хоп шіді-ріді,
Марусю, люблю тя,
Як за твоє біле личко,
Хоп шіді-ріді,
Всі легіні б’ються.
Як за твоє біле личко,

Мені розкаже ранішня роса,
Де ти гуляла цю ніч,
І зорі зрадять тебе.
Прости,
Що не тримав тебе я,
Й ти до світанку одна
Була у владі весни...

Гуркоче грім в ковальні Бога,
Стоять вої з кісьми до плеч.
Рука сивілого Сварога
Кує Арею моцний меч.

І ось знаряддя вже готове,
Відблиснув меч в люстрах небес.
Меча окропила Покрова,

На тому Боці

Сам я один над річкою стою,
Що каже хвиля мені – не розберу.
Не плач, серце, що буде, хай буде.
Лем на тому боці мене молодого ніхто не пізнає!

Хвиля велика довбанку хита,

Крилаті слова злетіли у світ,
Сказав їх один позитивний чувак
Почувши їх, прозріли всі:
Війна прийшла під кожен дах.

Уходили хлопці на війну,
За ними наступні збиралися.
Усі обіцяли вернутися,

А хто, хто Миколая любить,
А хто, хто Миколаю служить
Тому святий Миколай за всякий час помагай,
Миколай.

Ой, Нехай, нехай -
Ніхто не вловить вітра в полі,
Ой, Нехай, нехай -

За хвилину війни спинилися.
Ціла Земля у Безкрай дивляться
Через розум Серце прокинеться
Ти повіриш та й у Небо кинешся.

Геть усе розкажуть ми мої сни.
Кожному хто спитає ти даси.
Кожне серце до правди пригорнеш,

Ой, там на горі, в зеленім гаї,
Ой, там на горі дуб стоїть.
А під тим дубом, під тим дубочком,
Зелена ружа, білий цвіт.

Ой, то не ружа, ой, то не ружа,
Ой, то не з ружі білий цвіт.
Моєї дівчини дрібненькі сльози,

Під облачком явір похилений,
Сидить на нім пташок примилений.
Чуєш мила, як той пташок співа,
Же з любови нич добре не бива.
Же з любови, же з любови
Нич добре не бива.

Мені ворожка ворожила,

Під облачком явір похилений,
Сидить на нім пташок примилений.
Чуєш мила, як той пташок співа,
Же з любови нич добре не бива,
Же з любови, же з любови
Нич добра не бива.

Мні ворожка ворожила,

Dm F
Нам зірниці з неба падали на шлях,
Gm A# C
Хмари лили воду безкінечними дощами.
Dm F
Ми стрічалися на вогких вулицях,

Я си святу землю найшов
Ще як небом до тебе йшов
На тій землі Любов жива,
Правда гола й Віра сліпа.

Стежка на Небі змією
Аж до Тебе я йду єю,
Моя сестро, Матір моя

Я си святу землю найшов
Ще як небом до тебе йшов
На тій землі любов жива,
Правда гола й віра сліпа.

Стежка на небі змією,
Аж до тебе я йду єю,
Моя сестро, матір моя,

Різні птахи сиділи на древі,
Гомоніли про різні світи,
Про велике безкрайнє небо
І про сусідні віти древа, гей...
Одна голубка сиділа сумна,
Закохалася вона у того орла,
Що за хмарами вище всіх дерев
Та й шукає щастя в світлі сонця.

Променисте намисто вдіває світ,
Йому сталася новина.
Нині Свято на землі наших бабів,
Святий вечір, земле моя!

Уклонися низько й на Небо поглянь:
Вже вечірня зійшла Зоря.
Діва Марія Сина родила,

Променисте намисто вдіває світ,
Йому сталася новина.
Нині свято на землі наших бабів,
Святий вечір, земле моя!

Уклонися низько й на небо поглянь:
Вже вечірня зійшла зоря.
Діва Марія Сина родила,

Променисте намисто вдіває світ,
Йому сталася новина.
Нині Св'ято на землі наших бабів,
Св'ятий вечір, земле моя!

Уклонися низько й на Небо поглянь:
Вже вечірня зійшла Зоря.
Діва Марія Сина родила,

Посіє, посіє мак Мужик.
Твій Коханий не прийде й не жди.
Ширка, Дарниця й Зима, — сестри,
Помогли йому любов знести

Помогли йому любов знести
До приходу вічної весни.
Обірвалися думки назавжди,

Як я тебе був спитав, та й спитав уперше,
Чи підеш ти за мене, ти ніц не повіла.
Тягнув хмари дощові небом буйний вітер,
Поламав був квіти враз, перші квіти твої.

Як я тебе був спитав, та й спитав удруге,
Чи підеш ти за мене, ти ніц не повіла.
Недобра була зійшла, небо спопелила,

Спокуса

1.
На вулиці
Шаленіє
Щось подібне на Нірвану.
А в каплиці
Дурень мріє

In the county Tyrone, in the town of Dungannon
Where many a ruckus meself had a hand in
Bob Williamson lived there, a weaver by trade
And all of us thought him a stout-hearted blade.
On the twelfth of July as it yearly did come
Bob played on the flute to the sound of the drum
You can talk of your fiddles, your harp or your lute
But nothing could sound like the Ould Orange Flute.

Ой, чи ясно на душі, я не знаю,
Ніч розкидала вогні, я збираю.

Ти про неї не питай,
За мною не голоси.

Щастя було не дуже, та й не мало,
Не повірив я йому, так сі стало.

Ой, чи ясно на душі, я не знаю,
Ніч розкидала вогні, я збираю.

Ти про неї не питай,
За мною не голоси.

Щастя було не дуже, та й не мало,
Не повірив я йому, так сі стало.

Сумний святий вечір
В сорок шостім році.*
По всій нашій Україні
Плач на кожнім кроці.

Сіли до вечері
Мати з діточками
Замість мали вечеряти

Сумний Святий Вечір в 46-м році,
По всій нашій Україні плач на кожнім кроці.

Сіли вечеряти, а діти питають:
Мамо, Мамо, де наш Тато? Чом не вечеряють?

Тато на чужині за синами плаче,
Мав він їх як трьох соколів, більше не побачить.

Долинов, долинов,
І в гай, по калину,
Ходила дівчина сім день, ще й годину.

Чисто ходиш, дівча,
Чисто блудиш, дівча,
Віддай же ти, дівчинонько,
Твого сина любиш.

Укроп - це маленький хлопчик,
Що носить коротенький чубчик
І мріє про мир у домі
А як треба то стане в окоп в обороні.
Укроп - це школярка юна
Окутана стягом жовтоблакитиним
Горять у неї очі,
Як плете маскувальну сітку до ночі.

Центр Української культури

Наш Мessage простий:

Alfa й Omega Життя – Любов.
Бог Отець – Сонце,
а ми з вами – Його промені.

Чоловікові 30 літ.
Саме спинитися робити
Возлюбивши цілий світ,
Файку ладану забити.

Забє ладан з пантелику,
Бог поможе Чоловіку,
А настане хвиля тиха -

1
Місяцю, Місяцю,
Чом я не веселий?
Чом моє кохання
Не тішить мене?
Чорною стрілою
За тобою полину.
Повернути щастя

Як мені жити cеред людей?
Бога гнівити, тішити себе
Думкою-отрутою, земною спокусою,
Силою неправедною, душею пустою

Знати, що ніхто не чує
Й не розуміє,
і ніколи того стану не збагне

1
- Чотири двори до твоєї хати...
Я прийду до тебе на Різдво колядувати,
Лиш тебе одну вік буду кохати,
Знаю, дав мені Бог в Америці гроші заробляти.
Підеш за мене, будеш багата!

- Чотири роки, наче сон глибокий...

Програш D A E A
D A E(Баси) 2 рази

A E
Най майбутнє залишається в тумані,
E A
А минуле не вигадується нині.