- Весь метал покривався іржею
Весь метал покривався іржею,
Понад хмарами стелиться олово!
І стою я між небом й землею,
Піднімаючи високо голову!
Говорю я до срібного місяця,
І до золота сонця гарячого,
Серед зір, як дияволи бісяться.
- Згустилися хмари на небі
Згустилися хмари на небі,
Сховалась за димом земля,
Мені нічого не треба,
Мені набридло життя.
Гріх на душу нещасну.
Брати немає сил,
Все одно колись я погасну,
- поетом бути тяжко
Ну як від цього не здуріти?
Я кожен день беру у руки пляшку,
Її вмістилищем зігрітий,
Скажу одне - поетом бути тяжко!
Натхненням ріжу думку на папері,
Пишу вірші не просто так,
В своїй не звичній, лагідній манері,
- Я для вічності ще не дозрів
Я для вічності ще не дозрів,
Розревілась душа молода,
Бачу сотні позаду голів,
І попереду дика орда!
Всі у черзі за смертю стоять,
Тільки дурні лізуть без черги,
А воріт то попереду – п’ять!
- Я кров свою гарячу на папері
Я кров свою гарячу на папері ,
Таку живу і рідкісну зросив!
Ламав, не відчиняв закриті двері,
Я йшов вперед! Все на шляху зносив!
Бунтар я! Хуліган! Бешкетник!
На сонці золотом сіяє голова!
На факультеті я простий бюджетник!