Ідеш на схід...Ідеш на схід,
За обрій, за обрій.
Знайди мій дім,
За горбом, за садом.
Зайди в кімнати
І озирнися,
І моїй матері
HOWЯ єдиний, хто лишився з племені Апачі.
Нас вбивали. На весь світ кричали наші матері.
Уявляєш, окрім мене всі хотіли жити.
І вживали, і вживляли в вену безліч речовин.
Хау. Хау.
Нас ловили і питали: «Ким ти хочеш бути?»
MusikapiЯ маленьким привидом
Ходила за тобою.
Ти не знав де дітися,
Такий смішний та рідний.
Чув, що вірні очі,
Геть наповнені водою,
Скрізь тебе пильнують,
Не дають тобі повітря.
TemnoТемно. Бачиш, як темно, неначе зимою у снах.
Темно. Значить, на нас десь чекають у теплих містах.
Ти не повіриш — я також любила тепло.
Світу здавалось замало, бо світ тісний.
Світлом на серці твоїм малювала б я
Портрет весни.
Дай тільки гляну у очі зимових дітей.
vechirтечії молодого вітру
омивають тіло,
тіло бачить сни.
вечір. я до тебе мила
і сором’язлива,
тільки оціни.
тільки не розбий мене,
я ж все про себе розкажу.
А ти не можеш знати, як я тебе люблю я цілий день тебе не бачила.
Холодний день, а я вся сталася гаряча,
Як зоря, але не сяяла.
Була біда, а стала музика.
Плела вінок. Ходила в гості.
Я не дійшла, здається, зникла на межі
Твоїх думок, твоєї вдачі;
ВальсТак, ми зростали у другий потоп.
Спершу то була повінь.
І було як було.
Мак оселився в тіоїх головах.
Споконвічний, чудовий
Невизнаний бог.
Баю, баю,
ВестернAgnus Dei не знав,
Який холодний тепер Іордан.
А сльоза впала і стала для мене світлом,
І день вийшов і зажурився від моїх пісень
Про любов.
Ти приніс у руках -
В одній спокій, в іншій страх.
ВечірТечії молодого вітру
омивають тіло,
тіло бачить сни.
Вечір, я до тебе мила
і сором’язлива.
Тільки оціни.
Тільки не розбий мене,
я ж все про себе розкажу.
Випустити з лапВибач за слабкість, я ще не зміцніла.
Тертої кави мені буде досить.
Я буду плакати так, наче осінь.
Хай, буду плакати так.
Ти запитав мене уночі:
Чому я така і чому я вітер?
Ти запитав мене уночі:
Чому я така і чому я вітер?
ВідлітайПрилітають навесні
У мої сни твої пісні,
В кольорові мої сни.
І не питай, і не шукай,
Де край землі, де неба край,
Бо ти почуєш "Відлітай!"
Приспів:
Всередині зимиТемно. Бачиш, як темно, неначе зимою у снах.
Темно. Значить, на нас вже чекають у теплих містах.
Ти не повіриш - я також любила тепло.
Й світу здавалось замало, бо світ тісний.
Світлом на серці твоїм малювала б я
Портрет весни.
Дай тільки гляну у очі зимових дітей.
ГалоНіч. Ніч. Ангели не сплять.
Тут я з ними й заночую.
Нехай мене простять,
Що так тебе люблю.
Я там тебе намалювала.
Сподобалось хоч щось?
На небі білий день.
На небі водночас чотири сонця.
ггпткнон вони, знов спускаються
до мене вниз,
а ти не бачиш їх
і то так прикро.
он вони до мене граються
та звуть у ліс...
і я втечу туди,
ти мене викрив.
годі говорити про того кого нема Он вони, знов спускаються
До мене вниз,
А ти не бачиш їх,
І то так прикро.
Годі говорити про того, кого немаОн вони, знов спускаються
До мене вниз,
А ти не бачиш їх,
І то так прикро.
Голубка Bonsoir , я твоя самота.
Ну хочеш, я тебе обійму.
З ким було так хороше там,
З тим ти тут попала в біду.
ГотикаСтало з газет усім відомо,
Що у підвалі твого дому
Ходить такий самий як ти.
В залі працюють всі машини,
Постери Віргіне Марії
Дивляться вниз, кидають тінь.
ГрушечкаОй у полі грушечка верхом кучерявиться.
Гей та гей, верхом кучерявиться.
А з під тої грушечки все туман качається.
Гей та гей, все туман качається.
Вечір наближається, а дівчина журиться.
Гей та гей, а дівчина журиться.
А дівчина журиться, бо ні з ким не любиться.
Гей та гей, йой, ні з ким не любиться.
Грушечка HD Ой у полі грушечка верхом кучерявиться
гей та гей верхом кучерявиться
а з під тої грушечки все туман качається
гей та гей все туман качається
вечір наближається а дівчина журиться
гей та гей а дівчина журиться
а дівчина журиться що нізким не любиться
гей та гей що нізким не любиться
ДеньСпочивала там, на дні ріки,
так довго чекала.
Там шукала дружньої руки
і Бога шукала.
Цей день не забудеться,
день - геть із пам'яті,
день, коли збуваються сотні чудес.
День, коли святіСпочивала там, на дні ріки,
так довго чекала.
Там шукала дружньої руки
і Бога шукала.
Цей день не забудеться,
день - геть із пам'яті,
день, коли збуваються сотні чудес.
ДосвідРуки, ти попросиш - я відпущу,
А підеш – я все прощу.
Це найдовша з величних розлук.
Найгірша на смак,
Найсолодша на звук.
Бо назавжди прощавай.
Звуки твого голосу чути,
ДружеТи забув про мене,
Як забувають зимою осінь.
Як забувають про перші сльози -
За рік, за два.
Забув про мене.
Ми не потонемо наодинці.
Та ми лишились на тому ж місці.
думаю про тебеЯ тебе визнаю усіма пелюстками.
Хоч по контуру ночі пройду і мене не стане -
Забуваю про все і вся тамую подих,
Щоб відчути погляд, від якого серце ожива.
І думаю про тебе, за тобою тужу,
І це для мене найжаданіша дружба.
Думаю про тебе, за тобою тужу я.
ЕкранЗнайте, що, діставшись туди,
Я забув про всіх вас.
Знайте, мої друзі й брати:
Я забув про всіх вас.
Спершу я дивився в екран -
І виходила лебідь.
А потім я дивився в екран -
І опинився на небі.
За 1 хвилинуЗа одну хвилину до сновидінь
він прокидається знов.
Не спить і не спить його кінь.
І не спить через то любов... любов...
Засинали храми без молитов.
Лиш у маленьких церквах
крізь сон шепотіли вітри
За одну хвилину За одну хвилину до сновидінь
він прокидається знов
не спить, і не спить його тінь
і не спить через тому... любов, любов
Засинали храми без молитов
лиш у маленьких церквах
крізь сон шипотіли вітри
ЗміяЯ змія. Я тебе покусала.
Ти мені пробачав, бо час від часу
Я кусала сама себе.
Без добра засміялася мрія.
І упала брехня на твої вії.
Ти подумав, що з небес.
Я твоя на цей вечір.
Знов Знову ми не бачились з ним
І тобі донесли,
Що ми там, що ми десь
Багато розмов
Не вір всьому, що чуєш
Послухай, що скажу я
Твоя, вся твоя
ЗновуЗнову,
ми не бачились з ним
і тобі донесли,
що ми там, що ми десь.
Багато розмов —
не вір всьому, що чуєш
не вір всьому, що чуєш
послухай, що скажу я:
Іній
Невже такі безжальні небеса?
Невже зовсім вони не відчувають болю
Людського?
Мій поводир, сумна моя зоря,
Я перший звір, який ступив на твоє світло й вірив,
Не роздумував.
Іній 2017Невже такі безжальні небеса?
Невже зовсім вони не відчувають болю людського?
Мій поводир, сумна моя зоря, ч перший звір,
Який ступив на твоє світло й вірив, не роздумував.
Приспiв:
Мій білий день, мій ніжний іній на губах,
На чорних пелюстках, на ворона крилах,
Камінсорі Ти прийшов віддати,
Щоб забралда відчай : вийняла й поглинула.
Й у вікно кричала,
Де зима потроху гинула - й згинула.
Це тоді, дні зо два, майже сил не мавши,
Жалісно розрадила.
КолисковаРуки лагідні дрімоти
Тихо гладять твій животик.
Лиха не існує доти,
Доки ти в її обіймах.
Сон…
Сон на крилах білих-білих сов…
Коси по вітру вона розпустилаКоси по вітру вона розпустила,
Тихо пішла до води
Боса й роздіта по снігу ходила
Снігом вкривало сліди
Ти бачиш, я вчуся,
Мучуся я
Може, я дійсно просила побути сама,
Котику СіренькийКотику сіренький, котику біленький,
Котку волохатий, не ходи по хаті.
Не ходи по хаті, не буди дитяти,
Дитя буде спати, котик воркотати.
Ой на кота-воркота, на дитинку дрімота
А-а-а-а-а-а-а, а-а-а-а-а-а-а.
ЛетиА я не спала п*ять ночей
І я все думала про сніг.
Що він розстане й потече,
І та вода накриє всіх.
І ми потонемо у ній,
І лиш один, з усіх один
Таки залишиться живий.
Я б так хотіла,
Лети, хай твої сили не скінчаютьсяА я не спала п*ять ночей
І я все думала про сніг.
Що він розстане й потече,
І tа вода накриє всіх.
І ми потонемо у ній,
І лиш один, з усіх один
Таки залишиться живий.
Я б так хотіла,
ЛюбовІди собі назад.
Прийшла, а він більше тут не живе.
Іди собі назад.
Там інші кохають – забудь, заживе.
То холод у мені і туга за співом весни
І туман
То холод у мені приходить тепер в його сни
Мудра СоваУ першую зиму загинули сади.
У першеє ж літо згоріли ліси.
Без тебе не вмієм пісень ми співать.
І стало так тихо,
І ніде сховатись від тиші.
Тебе повернути хочемо, мудра сова.
А пам'ятаєш, щоразу як ти закривала очі -
Не вбивай. Відпусти свою рибу в інший океан.Тіло, душа, голова – все вже є.
Тіло, душа, голова – все вже є.
Тіло, душа, голова – все вже є.
Так ніхто не заважав, і твій ангел іде
Просто сидіти на березі річки
Й ловити рибу, якої ти навіть не їстимеш.
Просто ходити, наповнена світлом,
Явити світу того, кого не любитимеш.
ну ти спробуй зрозумій божевільний мозок мій1. Он вони, знов спускаються
До мене вниз,
А ти не бачиш їх,
І то так прикро.
Он вони до мене граються
Та звуть у ліс...
І я втечу туди,
Ти мене викрив.
Остання рольЦе моя остання роль, остання роль,
А далі буде, далі буде…
Сто років самотності, чи самоти і забуття.
Аморе, ми
Зустрінемось знову
І я обійму твої руки,
Перейди місяцюПерейди, місяцю, перейди, місяцю,
Та й на нашу вулицю, та й на нашу вулицю
На нашій вулиці, на нашій вулиці
Усі хлопці молодці, усі хлопці молодці
ПерсефонаУ тебе і в мене чотири хвоста на двох.
Причому у тебе їх три, а у мене один.
Сили небесні, с ким я зв'язалася?
Сили небесні, хто тебе вислав?
Сили небесні, с ким я зв'язалася?
Сили небесні вислали тебе.
Плакала МаріулаПлакала Маріула
І не хотіла дітей,
Бо була мала.
- Йой, нашо мені діти?
Я би собі, я би далі би
Жила,
Гуляла,
Самба белого мотылькаТы так любила яркие цветы
Что по ним как бабочка порхала
И, даря поклонникам мечты,
Сердца никому не обещала
Но ярко-красный огненный цветок
Ты сорвать однажды захотела
И опять как белый мотылек
На его сиянье полетела
СинуЯ зустріла тебе, Ірен,
У той час, коли ти
По дорозі на Віфлієм
Попросила води.
- А навіщо тобі вода?
- Напувати дітей.
- А чому ти бліда?
Сліди маленьких рукЗахиталася у бік і впала вниз
Притулившись темним серцем до тіней
Завтра гратиму не я, немає хисту
Труакар і напівсонна до людей
сліди твоїх маленьких рукЗахиталася у бік і впала вниз
Притулившись темним серцем до тіней
Завтра гратиму не я, немає хисту
Труакар і напівсонна до людей
Спи, Ісусе, спиСпи, Ісусе, спи, очка зажмури,
Над тобою твоя мати, буде тебе колисати,
Спи, Ісусе, спи, маленький,
Спи, серденько, спи,
Убогий спи, рученьки зложи.
Йосифа ще не видати,
Несе хлібця тобі дати,
ТвояКоси по вітру вона розпустила,
Тихо пішла до води
Боса й роздіта по снігу ходила
Снігом вкривало сліди
Ти бачиш, я вчуся,
Мучуся я
Може, я дійсно просила побути сама,
Ти бачишТи бачиш.
Коси по вітру вона розпустила,
Тихо пішла до води.
Боса й роздіта по снігу ходила.
Снігом вкривало сліди.
Ти бачиш, я вчуся,
ти забув про менеТи забув про мене
Як забувають зимою осінь
Як забувають про перші сльози
За рік, за два
Забув про мене
Ми не потонемо на одинці
Та ми лишились на тому ж місці
ти не можеш знатиЯ цілий день тебе не бачила.
Холодний день, а я вся сталася гаряча, як зоря.
Але не сяяла.
Була біда, а стала музика.
Плела вінок, ходила в гості.
Я не дійшла.
Здається, зникла на межі твоїх думок,
Твоєї далечі.
тільки ти ніколи не лишай мене саму, бо вмруТечії молодого вітру
омивають тіло,
тіло бачить сни.
Вечір, я до тебе мила
і сором’язлива.
Тільки оціни.
Тільки не розбий мене,
я ж все про себе розкажу.
ТриллерКричить
корінь мандрагори
на підвіконні життя.
Море і гори, де ми?
Бонжур, це я!
А ти, ти така вродлива.
Але і ти колись підеш...
Триста років без війниСьогодні вночі забрали тебе,
А я вже й забула, що ти кулемет.
Ти більше потрібен на першому фронті,
Ніж мені.
Сьогодні вночі загрюкали в двері,
І я в сніжно-білій простій сорочці
Стояла босоніж, у напівдрімоті,
У пітьмі.
Університет arpe, carpe diem, чи не так?
То де твоя жага?
Ліс рук!
Залишилась вдома голова,
Знімай піджак, рюкзак -
Фіз-РА!
Хто ТеперХто тепер твоя?
Ким ти дихаєш там?
Скажи, а я переживу.
А може, це так само боляче як час?
Не бійся, я тебе не зву.
Повір хоч раз. Повір хоч раз.
Хто це тутА хто це тут сидить
Такий сумний і вбогий,
І дмухає на вічність,
І дивиться у шафу?
А я прийду й повириваю
Йому ноги!
Я хочу бігти швидше,
Не чую, де межа!
часНа мене ти підвів обличчя
І свій мені довірив страх.
Тепер сильніші будуть руки,
Бо серце у моїх руках.
Удень завжди були ми двоє,
Вночі нас вітер розділяв.
Ішов і брав мене з собою,
Тобі нічого не казав.
Чорний птахІди собі назад.
Прийшла, а він більше тут
Не живе.
Іди собі назад.
Там інші кохають, забудь.
Заживе.
То холод у мені
І туга за співом весни,
Я будуЯ бачила у небі
Хвилини твого міста,
Години твої долі
І місяці думок,
Я бачилась із небом,
Униз всміхались хмарам,
Донизу доторкнулась
І там здалося гірш.
Я буду..Я бачила у небі хвилини твого міста,
Години твої долі і місяці думок,
Я бачилась із небом, униз всміхались хмарам,
Донизу доторкнулась і там здалося гірш
Приспів:
Я буду з тобою доречно живою
Я буду з тобою любові стіною
Я і так однаХто з вас не хотів би любити?
Підніміть руку, опустіть очі.
Хто з вас не засинав одиноко,
Не вмирав у пустелі без неї?
Хто з вас життя не хвалив?
Не тому, що красиве,
А тому, що любити хотів?
Хто з вас не дивився на звірів,