- Забывал имена
Каждый день
Осень - Зима
Солнце - Луна
Я убивал их сознание
И забывал имена
Пока ты плакал
И жаловался на лишний вес
Я жил и писал
- Клятва
в згорілому театрі абсурду
я лиш декорація жахлива
коли є сотні бібліотек
в душі маленька книга
свобода - це функція
бактерій гниття для мене
від всіх "благ" скоро
лице стане зовсім рябе
- Невiдомий я
Нікому невідомий я
І тут не співають солов'ї.
Ті хто учинили -
Горлають: "Війні-ні!"
Тут не має місця тому,
Про що писали й пишуть.
Хрущі не літають,
А вишні уже не цвітуть.
- Ноосфера життя
Ти п'яний в підвалі
До сліз шлюхою тронутий.
А на стіні Бродский
"Не выходи из комнаты."
Ми ваше майбутнє?
Ми цвіт нації?
Хто? Обдовбаний школяр?
- Сенс
"Зателефоную тобі сьогодні..
Ні, завтра опівночі.
Це так несподівано,
Як грім вночі.
І дарма, що не має,
Нічого не має давно.
Я зателефоную таки
- Сонце
Сьогодні знову під її ногами
Тає сніг - сіра мряка.
Вона і не принцеса
Якось, і не з фільму русалка.
гарна...
Я не писала вірші
Друзям та й про них.
І зараз дивно щось,
- Я та сама
Це великий дивний щоденник,
В ньому ще дивніші слова.
Зашарпане старе та забуте,
Але я та сама, ще та..
Я та сама,
Що дивилися завжди з-підлоба.
Відчуття якесь дивне доволі,