Жадан все тексты (слова) песен, переводы, видео, клипы

А однак були між собою такі подібні,
З цілим нашим убозтвом пенісів та вагін.
З серцем, що міцно билось у страхові та блаженстві,
І надією, надією, надією.
А однак були між собою такі подібні,
Що ліниві дракони, котрі тяглися повітрям,
Мусили вважати нас братами і сестрами,
Що граються погідно в сонячному саду,

Адже все залежить від нас.
Торкаєшся повітряної оболонки, зрушуєш рівновагу.
Все, втрачене нами, все віднайдене,
все повітря, прокачане через волинки легень —
який це все має сенс без нашого болю й розчарування?
Яку це має вагу без нашої втіхи?
Адже все стосується твоїх пальців.
Торкаєшся її одягу й знаєш: нічого

Вона любить ходити босоніж і спати на животі,
щоби краще чути, як нафта рухається під землею,
як народжуються дерева в темряві й пустоті
і вода, підіймаючись, перетікає просто під нею.

Вона знає в цьому місті адреси всіх прохідних дворів
і маршрутки квартирних злодіїв між підвалами та дахами,
вона вміє ловити повітряних зміїв і дирижаблі без якорів

З чого все почалося?
Вона заговорила про мужність і зброю.
В неї навіть не голос – в неї багатоголосся.
Коли вона говорила, мені взагалі здалося,
що вона розмовляє сама з собою.
Вона так складала літери й звуки,
що кожне слово при цьому спалахувало й мерехтіло,
і навіть коли говорила про ефірні сполуки,

Місто, в якому вона заховалася, горить прапорами,
лежить під засніженими перевалами.
Мисливці виганяють дичину з протестантських соборів,
блакитні зорі падають в озера,
убиваючи непоквапливу рибу.
Ах, ці вулиці, над якими зависають канатохідці.
Ах, як вони балансують за шкільними вікнами,
викликаючи захват.

Світло горіло всю ніч до ранку.
Протяги легко торкали фіранку.
В будинку спали. Спали в місті.
Темрява перекривала мости.
Стиглі яблука в чорному листі
продовжували рости.

Запах дощу на нічній веранді.

І тоді вона каже:
я знаю, чим це завершиться,
все завершиться тим, що все нарешті завершиться.
Я буду страждати, ти будеш ловити щоразу нових мерців,
відпускаючи тих, що піймалися першими.
Але я їй кажу:
ніхто не буде страждати.
Ніхто й ніколи більше не буде страждати.