АБВ

Текст песни Жигулі - Стайл - Я знаю

Исполнитель: Жигулі - Стайл
Название песни: Я знаю
Дата добавления: 17.06.2020 | 18:16:03

Просмотров: 3
0 чел. считают текст песни верным
0 чел. считают текст песни неверным

На этой странице находится текст песни Жигулі - Стайл - Я знаю, а также перевод песни и видео или клип.

Ще один день, ще одна надія на зміни. Оптимізм заповнює мої вени. Я відчуваю в собі бажання народитися заново, Почати спочатку, відплисти від нового причалу. Коли мене кликала мрія, я йшов сліпо, не дивлячись назад. Було перешкод на шляху. Одні кричали «постій», інші тримали ніж за спиною, Але життя - це бій. Суцільний рисою вороги, друзі - лише крапля в річці. Я піднімав кулаки і дала здачу долі. Мені, було, важко часом, Але мої думки заповнювалися грою, а ззаду йшов лад тих, хто знав, Що я зайвий для них, Ті, хто бачив мене серед «пішли». Мій крик заповнив порожнечу І став мелодією сну, Коли закрилися очі, обірвалася струна. Гітара замовкала І луною тужливим повітря пронизував. Пішла назавжди музика світла. Симфонія втечі оточила планету Я знаю, що від неї не піти. Я знаю, що згасають вогні. Я знаю, що ми як вони. Я знаю, що обмежені дні. Одна хвилина часом дорожче цілого життя. Мої думки в ворогів встромлюють як спиці. І труси кидають зброю, тікаючи, Залишають поле бою, але вони не знають, Що їх долі давно в сміттєвому кошику. Я той, хто залишається в середині. Я той, хто чорно-білий на картині. Я той, чия доля з чітких ліній. Один з небагатьох, що не строгих уявлень Про правила, в яких багато винятків. Мої очі - лише проекція реальності, Відображення сірої тональності, Де немає простору для польоту, І вважаючи кольору, не заблукаєш з рахунку, Де роки пішли і їх вже не повернути, І від бажання зробити це коліт груди. Я не можу заснути, хоча хочеться спати. Я не можу змиритися з тим, що важко поміняти все ... Зняти кайдани і злетіти. Я не з тих, хто народжений, щоб померти і терпіти, виконуючи ходи. Не можу йти, не добираючи шляху, Гребти в чужій річці за течією - кращого проти нього І самому йти на дно. Останній стрибок і провалилася земля. Текти дало дно мого корабля. Немає нікого, хто дістане мене. Сили в кулак я не піду назавжди. Я знаю, що від неї не піти. Я знаю, що згасають вогні. Я знаю, що ми як вони. Я знаю, що обмежені дні. Another day, another hope for change. Optimism fills my veins. I feel the desire to be born again, to start over, to sail away from a new berth. When a dream called to me, I walked blindly, not looking back. There were obstacles along the way. Some shouted "stop", others held a knife behind their backs, But life is a battle. Solid feature enemies, friends - just a drop in the river. I raised my fists and surrendered. It was difficult for me at times, but my thoughts were filled with the game, and behind it was the order of those who knew that I was superfluous for them, those who saw me among the "gone". My cry filled the emptiness And became the melody of sleep, When my eyes closed, the string broke. The guitar fell silent and echoed through the mournful air. The music of light is gone forever. The symphony of escape has surrounded the planet. I know I can't leave it. I know the lights go out. I know we are like them. I know the days are limited. One minute is sometimes more expensive than a lifetime. My thoughts stick to the enemies like knitting needles. And the cowards drop their weapons, fleeing, Leaving the battlefield, but they do not know that their fate has long been in the trash. I am the one who stays in the middle. I'm the one in black and white in the picture. I am the one whose destiny is clear. One of the few that does not have strict ideas about the rules, in which there are many exceptions. My eyes are only a projection of reality, A reflection of a gray tone, Where there is no room for flight, And considering the colors, you will not get lost in the account, Where the years have gone and they will not return, And from the desire to do it colitis. I can't sleep, although I want to sleep. I can't accept the fact that it's hard to change everything ... Take off the shackles and take off. I am not one of those born to die and suffer while walking. I can't go without choosing a way, Rowing in someone else's river downstream - it's better against him And go to the bottom myself. The last jump and the ground failed. The bottom of my ship leaked. There is no one who will get me. Forces in a fist I will not go forever. I know I can't leave her. I know the lights go out. I know we are like them. I know the days are limited.