АННА все тексты (слова) песен, переводы, видео, клипы

1) Карматреш
2) Мовчи
3) Гламур
4) Ера Нігілізму
5) Зрада
6) Картини
7) Ніж
8) Ніхто не хоче чути правди

За окном уже сугробы, cнеговик нас ждет давно.
Но не вижусь я с тобой теперь, открой же дверь,
Мне важно лишь одно...

Ведь мы с тобой подружки! Но ты молчишь...
Признайся, почему!

За окном уже сугробы...

Виросли зуби в моїй душі,
Невинна наївність померла в мені.
Хей! Сусіде, виклич швидку
Від людського маразму я зараз помру.
Хтось слухає поп, хтось дивиться Шанс,
Можливо хтось зараз вивчає унітаз.
А зараз я дивлюсь, дивлюсь на себе,
А собі я бачу чи пекло, чи небо.

Зламані крила свободи
Забране слово "ніколи"
Купи медаль за геноцид народу
Солоний присмак перемоги

СЯДЬ ЗА СТІЛ І СПРОБУЙ ВИГРАЙ В НЬОГО...
СТАВКА СМЕРТЬ І НІЯКОЇ ПЕРЕМОГИ...

Откуда знать Вам — грешница я или святая?
Кто право дал вам вдруг судить меня?
Что ждёт там впереди — врата ли рая?
Иль ад кромешный, огоньком маня…
Кто просит вас в чужую жизнь соваться?
Решать, как жить мне и советы раздавать…
Сама решу — когда кому мне улыбаться!
Или когда тайком от всех рыдать…

Какой к черту кофе? Из ушей скоро польется..вперемешку с никотином. Но ночь длинная, а он все пьется и пьется,
и бьется в ушах очередная доза адреналина. Кто бы только знал, как это бесит - быть у себя не во власти. Слушать прерывистые монологи внутреннего голоса и не понимать, какого черта он от меня хочет? А тишина все хохочет, грохочет и пытается довести до ручки. Но я же сильная, я сильнее ее. Ночь, гитара, очередная кружка кофе - вечные спутники мозгового оргазма. И радует только то, что из темноты на меня по-прежнему смотрят два желтых глаза

Скажи мне, кошка, что меня ждет в темноте? Научи ступать мягкими лапами между разбитых вдребезги стекол. Минуя острые бритвы павших надежд, я буду ловко скользить мимо потухших в ночи безжизненных окон

А стрелки часов беспощадно тянут резину и бьют по барабанным перепонкам, как будто недоумевая: "Какая скотина еще не спит в это время и в эту погоду?!". И, конечно, как в самых жалостливых моментах фильмов просто необходимо было ливануть дождю. Он будто усмехается надо мной и всем своим существом говорит: "Депрессуй, депрессуй!". И я поддаюсь, о боже, я поддаюсь! Ну зачем мне нужны эти гребаные миноры?! Да вот только не пишутся песни, когда на душе поют канарейки слаженным хором. И самое страшное в этой темноте увидеть...себя. Свою обнаженную душу и ужаснуться тому, что она похожа на дуршлаг. Такая же дырявая и с остатками прилипших макарон. И если в этот момент, столкнувшись с ней лицом к лицу, ты отведешь глаза - считай, что все пропало. Ты проиграл эту битву. Битву за здравый смысл.

Скажи мне, кошка, что меня ждет в темноте? Научи ступать мягкими лапами между разбитых вдребезги стекол. Минуя острые бритвы павших надежд, я буду ловко скользить мимо потухших в ночи безжизненных окон

Велике місто,яскраве,барвисте,
Приваблює людей,які люблять поїсти.
Стомлені обличчя,зомбовані обличчя,
Статева неспроможність,кримінальні протиріччя,
Лисі голови,мілітарні молоти,
Ми не знаєм де ми є,ми не знаєм що ми є.

Розбиті до кісток,позбавлені думок,

Та через тебе я не можу збагнуть.
Та через тебе я не можу заснуть,
Ти стала мені зовсім чужа.
Ти стала мені зовсім не та,
Там де любов, там моя кров.
Наші серця наповнила зрада.

Приспів:

Століття без моральних тем,
Без тендітних теорем.
Маєш силу - то біжи до стада.
Людина-бик - то стиль життя,
Набий щоку до забуття,
Вдягни корону і бомжуй по світу.

Молот часу б’є по наших спинах:

Я хочу ускорить время,
Пусть быстрей оно бежит.
Мне без тебя мгновения
Не прожить.

Я хочу замедлить время,
Навсегда остановить,
Чтобы нереально было

Куплет 1: Без болю, без крові,
Всіє як має бути.
Без серця, без мрії,
Без напрямку до дії.
Не вмієм брехати - нам сльози не "поміха".
Ні правди, ні мрії:
Пухлини в нашім тілі.
Як би хотілось, щоб це був лиш сон.

Пробач я сьогодні якийсь не такий,
Я збуджений, розбуджений, а може просто злий.
Мені хотілось щб все було не намарно,
Хотіло, хотілось bardzo garno.
Мені здалось, що між нами щось не нормально,
Мені здалось, що між нами щось аномально.
Ти насправді це ілюзія, між нами стіна.
Ти німа, ти німа, ти німа.

Наші серця
В полоні прірви.
Останній вальс
В солоній піні.

ПОО-КЛИК
ХВИИ-ЛІ
ЗНИИ-КАЙ

Я привів себе в цю пустелю
Щоб створити незламні стіни
Проростити вічні колони
І наповнити мовою вітер

Стіни закрили мене
Пустеля не хоче дати життя
Вітер німий і сліпий

Танцюють всі!
Давай!

Забрали в мене ноги, щоб не стояв на місці.
Штовхнули геть з дороги, щоб не світив обличчям.
Тихо! Всім тихо! Я не тварина, я – людина!
Досить, вже досить знущатись з мене божевіллям.
Доля – це випадок життя, більше, більше слів нема.

Художник малює свої картини,
Всі почуття незрозумілі.
Незрозуміле також намагання жити,
Коли сприймаєш день ти диким.
Бувають дні коли приходиться завмерти
І зачекати тільки радість смерті.
У голові твоїй проходить катастрофа
І ти руйнуєшся як Європа.

1 к:
Крутиться диск
поцарапанной старой пластинки
Вальс заиграл
из распахнутых настежь окон
Переплетаются взгляды и руки
Перемешаются краски и руки
Танец любви и разлуки

Two, two, five, one
Two, one, one, zero
Six, one, zero, five
Two, one, one, zero
Six, one, zero, five
Two, one, one, zero

Чорт, чорт, чорт, чорт

{"payload":["3",["\"dd0aa567cffb35ee98\"","\"Pw--\"","\"_fIlgHY0tDPRgdVhGBqZ2a89NROCqct0xX5yZdDY_og\""]],"statsMeta":{"platform":"web2","st":false,"time":1739249368,"hash":"A1jZv9BXujJq79J6hhLyaPhHvzbja6xFuPa3m4CVSAc","reloadVersion":36},"loaderVersion":"214123179","langVersion":"10231","vkEnv":"production"}

Пробач я сьогодні якийсь не такий,
Я збуджений, розбуджений, а може просто злий.
Мені хотілось щоб все було не намарно,
Хотіло, хотілось, щоб все було bardzo garno.
Мені здалося, що між нами щось не нормально,
Мені здалося, що між нами щось аномально.
Та насправді це ілюзія, між нами стіна.
Ти німа, ти німа, ти німа.

с букетом белых роз я спешу к тебе за то что мы с тобой благодарен судьбе Не грусти и не скучай люблю тебя Так и знай от любви к тебе лечу и не вижу край Всё для тебя Все те цветы ты знай одно любимая в моих мыслях в моём сердце только ты только ты Всё для тебя Все те цветы ты знай одно любимая в моих мыслях в моём сердце только ты только ты звёзды с неба смотрят вниз родовая тебя светишь Жизнь ты моей ярче чем звезда Не грусти и не скучай люблю тебя Так и знай от любви к тебе лечу и не вижу край Всё для тебя Все те цветы ты знай одно любимая в моих мыслях в моём сердце только ты только ты Всё для тебя Все те цветы ты знай одно любимая в моих мыслях в моём сердце только ты только ты

(Проигрыш)
1 куплет: (поет Лёша)
Что может быть важнее, чем любовь, скажи,
Я для тебя звезду достану с неба.
И пусть уже давно с тобой не вместе мы,
Но мне еще небезразлично где ты, где ты.
Дима:
Твой голос, он как воздух нужен мне,

Дикі, рікі-тікі, тікі дивні мої танці,
Дикі, рікі-тікі, тікі дивні мої танці.
Різноманітні мої кольори.
День і ніч, ніч і день в банці,
Як риби проводимо ми.
Хто я? Я ніхто! Я той, хто живе в собі.
Рапа-дапа дай ти не зволікай,
Можливо я вже в тобі.

Та через тебе я не можу заснуть,
Та через тебе я не можу збагнуть.
Ти стала мені зовсім не та,
Ти стала мені зовсім чужа.
Там де любов, там моя любов.
Наші серця наповнила зрада.

Приспів:

День прочь летит, сердце спит…
Вечера вдох ядовит…
Яд наших чувств поглощает свет дня.
Солнце – к земле, ты – ко мне: ночь Огня!

В огненных глазах закат,
И солнце вновь нырнуло в Ад!
Солнце вновь нырнуло в кровь –

Песня 2. Ci vuole un fiore

Прослушайте аудиоверсию урока с дополнительными объяснениями:

Le cose di ogni giorno raccontano segreti
a chi le sa guardare ed ascoltare.

le cose – вещи

Минуле спить у нашім серці
Плита зневіри тягне нас униз
Складні істоти дихають так важко
Хто нас поверне до святих полів?

Нас прокляла наша гордість
Ми спалили чистий та величний сад
На обличчях ми намалювали шрами

В наушниках ветра стон и гордости пустота,
В обратном порядке считаю до ста.
Мне нужен другой закон,
Мне нужен какой-то план,
В котором моя, но иная судьба.
Корабли уходят в небо,
Города укроет пеплом, смотри.
В этом мире всё возможно,

Сірість в мені, страх у вісні.
Не треба мені чути брехні.
Задом стоїш, часом летиш.
Ілюзії мої не треба не їж.
Я стою тут, стою на вікні,
Ковтаю емоції, досить брехні.
Сирість свою, відвертість мою.
Кричати я хочу, я потону.

Я знаю, що в кінці тунелю буде вогонь,
Сотня бездушних ляльок заспівають,
Вода стане сіллю, дерева ридатимуть,
Звірі попадуть в бетонний полон.

Море забажає невідкладної помсти,
Вода поглинатиме міста та ліси,
Жодного боргу не буде заплачено

МИ РОЗДАЛИ СЛОВА,
МИ ВИНАЙШЛИ СВІТЛО
ТА НІКОМУ ВОНО НЕ СТАНЕ В ПРИГОДІ.

ТІЛО, ЯК ІРЖАВА СТРУНА
ТЯГНЕТЬСЯ ВВЕРХ
УБОГИМИ МРІЯМИ БЕЗ ЖОДНОГО ЗМІСТУ.

Кой ти каза, че ще си тръгваш ти?
Още си стои питието ти!
А тази песен е специално за теб,
в твоя чест, давай на еск!
Е кой ти каза, че ще си тръгваш ти?
Още си стои питието ти!
А тази вечер е специална за теб - е как защо?
Веднъж си жив, веднъж си млад на тоя свят!

Мне вчера приснилось во сне.
То, что ты вернулся ко мне.
И не было ссор и ночной разговор.
Превратился в поцелуи.
В окнах свет и кофе остыл.
Знаешь, мне уже всё равно с кем ты был.
Я брошу на стол фотографий альбом.
Я больше не ревную.

Горит и стонет земля
Моя родная Чечня
И горы стонут скорбя
И плачут небеса
За что сожгли здесь дома?
За что сожгли здесь нева?
И убивают людей

Що сталось в світі, що трапилось з вами?
Ви зраджуєте все заради темної слави
Ви як комахи з’їдаєте сади
Ви як отруєні шипи які вбивають

Злочин - природа людини
Злочин - радість людська
“Ей ти пиздото, я відірву тобі руки”

Крутиться диск поцарапанный старой пластинки
вальс заиграл из розпахнутых настежь окон,
переплетаются взгляды и руки,
перемешаются краски и звуки
танец любви и разлуки
сладкий несбывшейся сон

Есть только час на прощание или прощенье

Пробач я сьогодні якийсь не такий,
Я збуджений, розбуджений, а може просто злий.
Мені хотілось щоб все було не намарно,
Хотіло, хотілось щоб все було bardzo garno.
Мені здалося, що між нами щось не нормально,
Мені здалося, що між нами щось аномально.
Та насправді це ілюзія, між нами стіна.
Ти німа, ти німа, ти німа.

Поглянь, навколо соціальний фашизм,
Наркоманія веде політичний фетишизм.
Поглянь навколо повно барахолок,
В кишенях голос – дивуємся ми
Вони сказали: „Там багато гаду”,
А ми не бачили обережну річ у ньому.
В цьому лайні терпи або вмирай,
Збираю речі та поїду за Дунай.