Арсен Мирзоян все тексты (слова) песен, переводы, видео, клипы

Мальовані квіти, веселі діти
По той бік екрану не злазять з дивану.
Побачили Вінні очі невинні,
Опілки не важні, бо серце справжнє!

Приспiв:
А я лише хотів тебе привітати - повітряну кулю зелену-зелену,
і безвоздмєздно подарувати порожній горшечок із запахом меду!

Можеш як не прийти, не приходь,
Наші зустрічі зайві, не треба.
Зламаний, хоч скільки не заводь -
Не ходитиме він, хоч і є в тім потреба.
Можеш як сказати-скажи,
Зараз більше є шансів почути,
Якщо правда є біль, промовчи, промовчи.
Біль в поверненні важче забути….

Що не сталося - я вже ненавиджу,
Неможливі секунди розлучення.
Проводжаючим як завжди байдуже
Їхні розклади, їхні сполучення.
У цю мить не хвилюють обмеження,
Ні кар’єра, ні ціни на нафту.
Є останні секунди розлучення
В неможливості в серці втримати правду.

Мальовані квіти, веселі діти
По-той бік екрану, не злазять з дивану
Побачили Вінні очі невинні
Опілки не важні, бо серце справжнє

Пр: А я лише хотів тебе привітати
Повітряну кулю — зелену, зелену
І (безвозмезно) подарувати

Весь день йшов дощ за вікном моїм,
По вулицях мов ти один
А люди дивились в вікна,
Хапали очима краплі,
Ніхто із нас був не винен
І сльози того не варті.

Крізь сльози бачу як тремтять долоні,

Мальовані квіти, веселі діти
По той бік екрану не злазять з дивану
Побачили Вінні - очі невинні
опілки не важні,
бо серце справжнє!

А я лише хотів тебе привітати -
повітряну кулю зелену-зелену

Ти точно десь є на долонях,
Ти – смужка крізь лінію долі.
Торкнулась – і я збожеволів
Мов листя, лечу до землі.
Чи дійсно була неминуча
Та зустріч, і хто з нас везучий?
І як би я за тобою не скучив –
У гавань підуть кораблі.

Дівчинка моя, ти далеко від мене,
Напевно спиш.
Казка в кожного своя-
Мені Лондон, тобі Париж.
І я вже старий блазень,
А у тебе ще цілий світ.
Так не бійся поразок.
Я твій Чарлі. Привіт....

Постарели мои старики -
Незаметно как это бывает -
И уже с чьей-то легкой руки
Маму бабушкой все называют.

И все чаще тревожит отец,
Хоть и делает вид, что здоров
Для меня нет дороже сердец,

Слався о Боже, Господи
Любов’ю своєю збережи
Слався віднині і повсякчас
і збережи нас.

І кулемет тисне всіх землі -
хто встиг – лежить.. і лежать, хто ні,
знову під обстрілом караван

Поміж верстатів масло жовтими калюжами.
І супорта поїли направляючих,
Це D-500 ніколи, звісно, не одужає,
Нове тисячоліття не було вражаючим.
Усі безглузді заходи колись проваляться,
і він зупинеться і поглине мартен,
Людина не залізо, тобто не ламається,
Але ніколи так не проживе...

Зимовий пляж
Крейдою на папері
Ти зачинила двері
Я не почув
Зимовий пляж
І безпорадні птахи
З неба летять комахи
Їж - не хочу

Коли йдеш в інші двері, а все що тримало
Блукати серцем лишилось.
Тримайся, чим більше було, тим мало
Сил буде десь, щоб подітись.

З цієї кімнати серце живе у людини,
Де мрії затерті аж до шаблону!
В помилках народжені всі геніальні картини;

Весь день йшов дощ за вікном моїм,
По вулицях мов ти один...
А люди дивились в вікна,
Хапали очима краплі,
Ніхто із нас був не винен
І сльози того не варті.

Крізь сльози бачу як тремтять долоні

Весь день йшов дощ за вікном моїм,
По вулицях мов ти один...
А люди дивились в вікна,
Хапали очима краплі,
Ніхто із нас був не винен
І сльози того не варті.

Крізь сльози бачу як тремтять долоні

Весь день йшов дощ за вікном моїм,
По вулицях мов ти один...
А люди дивились в вікна,
Хапали очима краплі,
Ніхто із нас був не винен
І сльози того не варті.

Крізь сльози бачу як тремтять долоні

I коли ти підеш, горем, звісно, не стане великим.
Буде страшно, авжеж! Як стрибати до пожежних у килим.
Вже не перший раз, але це в порівнянні з цим усім,
Все решта без нас – для життя не причина ставати пустим!
Пустим!

Приспів:
Небо не стане ближче ні на крок, ні на мить.

Курам на сміх, впавши на сніг
мов дитина відчувати, як він тане на губах
Свої крила забруднила,
а без крил у небо не пускають, так

А ти фарбуєш чорним вії - для тебе це подія,
але ж це буде тільки нiч...

Листя жовтня не спішить за модою,
Відокремив небо від землі,
Місто топить лід у віскі з колою,
Ртуть слухняно приповзла в нулі.
Я гортаю злі повідомлення,
Перечитуючи сотні раз:
Ти моя, чи то лише захоплення?..
Ти - мені прохання чи наказ?..

Скажи чому?
Скажи чому ти тільки в снах?
Скажи чому тебе нема?
І вітер знов приніс мені твої слова
Твої слова мов білий сніг
Так швидко випав і розтав
Сльозами десь там в глибині

Пам’ятаєшь я тобі казав, що все не так.
Пам’ятаєшь я тобі збрехав, завжди бути поруч.
Пам’ятаєшь я тобі бажав, щоб твій літак,
Де б ти не блукала, нас з’єднав,
Де б я не блукав.

Мені ніхто не вірить, я пілігрим
І правдатися нащо це лише грим!

Можеш як не прийти, не приходь,
Наші зустрічі зайві, не треба.
Зламаний, хоч скільки не заводь -
Не ходитиме він, хоч і є в тім потреба.
Можеш як сказати-скажи,
Зараз більше є шансів почути,
Якщо правда є біль, промовчи, промовчи.
Біль в поверненні важче забути….

Можеш як не прийти - не приходь,
Нащо зустрічі зайві - не треба.
Зламаний хоч, скільки не заводь,
Не ходитиме він, хоч і є в тім потреба.
Можеш як сказати - скажи,
Зараз більше є шансів почути.
Якщо правда є біль промовчи, промовчи,
Біль в повернені важче забути.

Ти біжиш й знову ніч не втримає в тобі сон,
Ти кричиш, минає час, як вода з долонь,
Про погоду довідки нецікаві і байдужі,
Все одно підуть плітки, як з дощу калюжі.
Запитай із чого світ зроблений у себе.
Хто любив його колись, хто любив крім тебе?
Про ворожі почуття, замість пелюсткiв – шипи.
Все одно, що зробиш ти, підуть плітки.

Всю ніч стоять трамваї
Сценарій не чіпляє
Навмисно вирвані сторінки
Там де розводять стрілки
Поранені розмови
Вже зайві чимось новим
Лупцює метроном у грудях
Стосунки не на людях

Не стреляй в воробьев, не стреляй в голубей,
Не стреляй просто так из рогатки своей
Эй, малыш, не стреляй и не хвастай другим,
Что без промаха бьешь по мишеням живым.

Ты все тиры излазил, народ удивлял
Как отличный стрелок призы получал
Бил с улыбкой, не целясь, навскидку и влет.

Пиячити ні з ким, не втримати кермо,
лишатися простим не вийшло і не повезло...
Належати усім - скажи собі "Бувай!"
Наважитись до змін - не стримуй і не відпускай!

У слухавку гудки і в келих ще кон'як,
І штучно створені плітки і наче щось пішло не так
Належати усім не личить, бо дарма

Доведи, що звістка в останнє , нестримне бажання що то чутки
І слухавка падає вниз і замість розмови кризь
Важкі гудки, я не перебільшую и настрій собі псую
І ніч не відмовиться шукати по вулицям
Загадки…
Ніч упаде на місто яскравими фарбами вечірніх суконь дим, цигарок граньчаки , битий посуд поранений світ наших кухонь, ця ніч виклик прози, цей дощ ,її сльози, у світлі фар ДПС ,довершені будні, вагітні майбутнім вже зваженим без терез , дівочі секрети під соло кларнету наспівує місяць джаз. І МИ ЩЕ НЕ ПАРА,ТА Я НЕЗАБАРОМ ЙОМУ РОЗПОВІМ ПРО НАС….
Твій портрет друкують газети,
Дратують стадети її секрет,

Em Am
Пам'ятаєш, я тобі казав,
H Em
Що все не так.
Em Am
Пам'ятаєш, я тобі збрехав,
H Em
Завжди бути поруч.

Em
Пахне дитинство кострами,
Hm
Кругом іде голова,
Am
Скріплені просто руками
Hm

Я пам'ятаю твої капронові банти
з інших дворів окупанти зірвали і понесли.
Я пам'ятаю твої заплющені очі
обличчя долонями
хочеш, я увійду тобі в сни?

Поштовхом в спину на збиті коліна
і дуй бо пече,

Скажи чому?
Скажи чому ти тільки в снах?
Скажи чому тебе нема?
І вітер знов приніс мені твої слова
Твої слова мов білий сніг
Так швидко випав і розтав
Сльозами десь там в глибині

кожна мить у житті,
зігріта теплом наших мрій,
іскрами тих відчуттів дарує любов,
подих свій, подих свій, серця біль,
солодка ця мить,
ще не раз відтвориться знов,коли в серці любов,
солодка ця мить - мрії повертає нам знов.

Часом буває так що хочеш почути
Речi яких нiколи б не знати
I тягне за руку тебе в то мiсце
Де думаєш краще б очей не мати

Ти дивишся в кухнi на кран i воду
А правда нi звiдки не виходить
I дивляться в очi тобi знайомi

Остаться, твой анфас мне как раз, чтоб не видел я глаз
Признаться, что для нас в этот раз был единственный шанс
Расстаться, и ты лжешь, что уйдешь, так чего же ты ждешь
Меняться, надоело прощаться...

Если б стрелы остались в груди, я приму кроме тех, что нацелены в спину
Я твоя половина луны
Я всегда буду виден лишь на половину

Пахне дитинство кострами
Кругом іде голова
Скріплені просто руками
Зворушливі дружби слова

Є діти ті, що не плачуть
Ті, що не просять на руки
Є діти ті, що не бачать

Бар не зачинений, шукай мене очима
мені в тобі причина. Гину - зачепило
Летять бокали, як завжди - мало
скінчиться вечір
хутром - тобі на плечі

Звісно, ми змішані з різного тіста
І "Кухар" зробив це навмисно