Ангел во тьмеМой мир был долгой, нескончаемой войной,
Где каждый шаг скрещал клинок я с темнотой.
Когда явился образ твой из пустоты,
Поверил я, что ангел мой это ты!
Ангел во тьме
Верни мне
Всю мою кровь
Де і колиДе ж ти сонце, чому тебе я не бачу?
Твого світла так сильно бракує мені.
Вітер волі роками від холоду плачє,
Його сльози виплакують очі мої.
Я не можу дозволити собі стояти,
Смак чекання ніколи не був по мені.
Відчуваю, ось-ось вже зламаються грати,
ДкСтадіон поринає в напружений стан,
Він багряним стає, мов кремезний вулкан;
Раптом вибухнуть в лаву емоцій усі,
І на полі постануть славетні гравці.
І почнеться без жалю футбольний двобій,
Протиборство амбіцій, стратегій і мрій,
Та зайдеться на крик головний отаман,
Жити,а не иснуватиХто здолає падіння час?
Хто минує відхил у бік?
Хто докаже, що він вміє тримати курс!?
Хто відкине вагання враз?
Жити,а не існуватиЯ не знаю що важче – літати, чи бігти?!
Не відчув я що легше – стояти, чи впасти?!
Я не хочу щоразу впадати у відчай,
Але стійкість виснажує дужче ніж спрага!
Я не плачу – тримаючи лезо руками,
Та чи довго триматиму – біс його знає?!
Я не бачив у відблисках сонця надії,
НапроломХто здолає падіння час?
Хто минує відхил у бік?
Хто докаже, що він вміє тримати курс!?
Хто відкине вагання враз?
Хто свій шлях обере на вік?
Хто на ділі покаже всім, що він не боягуз!?
Сміливі слова, красиве кіно,
Песнь льда и огня(сл. и муз.: К. Гордейчук)
Свет снова светить перестал
И я опять оступившись упал,
И я опять оказался во тьме,
И снова некому руку дать мне.
Вновь я поднимаю свой взор,
Побеждай или умри(сл. и муз. Гордейчук К.)
И снова бой, и тучи стрел стремятся ветер обогнать,
И волчий вой напоминает что нам нечего терять.
и сталь мечей вновь заливает море вражеской крови,
а блеск очей искрится фразой «побеждай или умри!»
И снова в даль, и бриз ретиво наполняет паруса,
Страх перебороть«Страх перебороть» (слова и музыка: К. Гордейчук)
Бывает когда в середине пути
Ты вдруг обнаружишь, что ты одинок,
И сердце сжимается комом в груди,
И слёз просит вырваться горький поток.
Багровая мгла застилает зрачки
Я не вірю у ці сниДе, твоя впевненість в собі? Що жила завжди в тобі я дивлюсь, і не бачу її.
Ти, не тони в моїх очах, наче в небі вільний птах бо на справді невільниця ти.
Я не забуду твоїх мрій, не забуду погляд твій пам'ятатиму твоэ ім'я.
День обертається на ніч, не сумуй то певна річ вибач, але це придумав не я.
Я пригадую той день, я пригадую ту мить коли в сердці кришталь задзвенів.
Я одразу це відчув, я одразу зрозумів ти володарка всіх моїх снів.
Я пірнув у почуття, перший раз за все життя я не слова собі не збрехав.