.. до кінця цього літаТи знаходиш, і втрачаєш.
Їх читаєш, видихаєш.
Останні осінні краплі на твоїй новій куртці.
Наші гілля-пальці зустрінуться у снігах.
Загояться на тілі рани,
перечитавши всі слова на екрані.
Молитви були не почуті.
Коли ранок близькоДорогами далекими,
маршрутами - дуетами.
Складаємось у речення,
місцями і приречені.
Співай мене,читай свою мантру,
знайди мене між вуличних станцій.
Віддай усе,чого так боїшся,
КолисанкаТам,де зорі.
Там,де місяць.
Де зникла земля.
Під руками виростає
біла,біла даль.
Ходить вона під вікнами,
шукає тебе.
По весніЯ люблю весну,
я люблю квіти,
я не чекаю на дощ-
за вікном квітень.
Тримаю.
Забуваю.
Щось в середені відчуваю.
Рання.І стоятимеш так непохитно,
лише вітер знає,чого бажаєш.
Твої гілки тримають листя і одяг
чужих і рідних таких до крові..
Ти просто чекаєш від неї звістку.
Рання пташка не вміє літати.
Ти дерево з кори,що при обіймах згорає..
Рівно в дев'ятійЗасинаєш посеред кімнатних тіней.
Шукаєш в люстрах зірок срібло.
Залишай коліна,хай покровоточать.
Пограй зімною,поки світло хоче.
Побачити те,що ти відчуваєш,
і
знаєш..
ТобіВже завтра я тебе побачу
Відміряла вже кілометрів час..
Один для нас.
Повернення до звичок
Ти і кава
І кожен день зникаю
я в твоїм волоссі,
під комірцем сорочки,
Чайні плечіДавай забудемо усі слова.
Які мовчали до нашого першого -"так".
Давай,ходімо,лише одне розкажи-
на якій мові попрощаємось ми?
Хотіти чайні плечі обійняти.
Тобі я хочу багато чого розказати.
Та на столі стоятиме