Текст песни Оксана Забужко - Диптих-2008 частина 1

Исполнитель: Оксана Забужко
Название песни: Диптих-2008 частина 1
Дата добавления: 21.06.2020 | 02:42:09

Просмотров: 7
0 чел. считают текст песни верным
0 чел. считают текст песни неверным

На этой странице находится текст песни Оксана Забужко - Диптих-2008 частина 1, а также перевод песни и видео или клип.

Кто круче?

Оксана Забужко

или

ОдноНо feat. SunSay

ДИПТИХ 2008 РОКУ

І.
Ти казав їх любити, Господи, -
це червоне світло, що б’є крізь повіки,
цю юрбу босхівських пик, що шпурляють у Тебе каміння,
вивергаючи з дна пересохлих на жужіль душ
найчорніші під небом прокльони:
«Роз-пни! Роз-пни!» - рветься рев із пітьми горлянок,
гоготить, як в метро, по підземнім тунелю віків
(стук “вагонзаків” по стиках рейок!) –
і відлунює з другого боку: «Зі∂ - хайль! Зі∂ - хайль!».
Засклені очі,
викинуті руки,
стиснуті кулаки.
Се люди Твоя, Господи.
Бачиш: вони не змінились:
амфітеатри Колізеїв,
стокмовиська бестіаріїв,
дух горілого людського м’яса на площах Мадріда –
це вони несуть оберемки хмизу на автодафе,
всапують хтивими ніздрями хруст єретицьких кісток
(кат опускає червоний каптур на обличчя,
слідчий спрямовує в вічі сліпучий прожектор лампи,
центуріон поправляє бляху на ремені…).

А це - мій народ, Господи:
видибає із “вагонзаків”, похитуючись на нетвердих ногах,
валиться долі, упившись першим ковтком свободи,
тремтячи підводиться, збивається в купи,
мутним зором обводить довкілля в пошуках пастуха –
інквізитора, кесаря, центуріона, -
того, хто скаже: «Прийдіть, вклоніться мені –
і визволитесь oд себе!», -
і вже наливаються, тверднуть м’язи,
випружуються руки, намацуючи каміння,
і засклівають очі, і радо гупає кров,
виносячи клекотом з тьми набряклих горлянок
той самий, правічний ритм
двотисячлітнього крику…

Се люди Твоя, Господи.
Пошли їм іще раз Сина свого.
Приходь, Господи:
вони готові. DIPTYCH OF THE YEAR 2008

AND.
You said to love them, Lord, -
it's a red light shining through the eyelids,
this crowd of Bosch peaks throwing stones at You,
erupting from the bottom of the dried earth on the slag
the blackest curses under the sky:
"Rose-stumps! Rose-stumps! ” - a roar breaks from the darkness of the throats,
roars, as in the subway, through the underground tunnel of the ages
(knock of "cars" on the joints of the rails!) -
and echoes from the other side: "Zi∂ - hail! Ziy is high! ”
Glazed eyes,
thrown out hands,
clenched fists.
These are Your people, Lord.
You see: they have not changed:
Colosseum amphitheaters,
stockpiles of bestiaries,
the spirit of burning human flesh in the squares of Madrid -
they carry bundles of bushes on the autodafe,
the crunch of heretical bones is poured into the lustful nostrils
(the executioner lowers the red hood on his face,
the investigator directs a blinding searchlight into the eye,
the centurion corrects the plate on the belt…).

And these are my people, O Lord:
pulls out of the "cars", swaying on unsteady legs,
fate falls, drinking the first sip of freedom,
trembling is brought up, gets lost in heaps,
blurred vision surrounds the environment in search of a shepherd -
inquisitor, caesar, centurion, -
of him that saith, Come and worship me;
and get rid of yourself! ”-
and already pour, harden muscles,
arms outstretched, feeling the stones,
and the eyes are closed, and the blood gushes with joy,
carrying a scream with the darkness of swollen throats
the same, right rhythm
two-thousand-year-old cry…

These are Your people, Lord.
Send them your Son again.
Come, Lord:
they are ready.