Текст песни Тарас Прохасько - FM - Track 07
Просмотров: 15
0 чел. считают текст песни верным
0 чел. считают текст песни неверным
0 чел. считают текст песни верным
0 чел. считают текст песни неверным
На этой странице находится текст песни Тарас Прохасько - FM - Track 07, а также перевод песни и видео или клип.
Рано я хотів чи поголитися, чи то просто сполокати лице. Глянувши в дзеркало, я сказав собі: «Богумілу! Грабалу!» А перед вечором зайшов у винарню. І там дух
Грабала перестрів мене знову (звичайно, що він, якби мав десь з'явитися, то хіба при вині). У винарні заїжджий чех оповів мені про смерть Грабала. Історія була страшенно зворушливою. І ще більш милою, тому що неправдивою. Але у неї вірять чехи, земляки великого Богуміла Грабала. Чех оповідав таке: коли Грабал лежав у лікарні із знерухомленими ногами, то його привабили пташки, які вовтузилися за вікном. Пан Богуміл підповз до підвіконня і кришив птахам хліб з лікарняної пайки. А тим часом все більше вихилявся з вікна, підслуховуючи пташині розмови. Аж до того моменту, поки не втратив рівноваги і сам не вилетів через вікно, забившись на смерть.
Насправді достовірно відомо, що старенький Грабал знехтував і медициною, і
хворобою, і неміччю. Може, хотів спробувати себе у ролі описаного ним дерев'яного ангела, розпиляного на кавалки на подвір'ї празької церковці. А може, його закликав хтось із тих, хто часто з'являвся і до нього, і до його діда, і тата після кількох глечиків моравського вина — Христос, Фрідріх Великий, Лао Цзи.
Грабал — напевно, найбільший поет сучасної Чехії, який писав підслухані
оповідання. Почуте від звичайних пражан заломлювалося у кирниці-калабані-струмку Богумілової фантазії і ставало шедеврами. Його знав цілий світ, а тим часом Грабал працював або на заводі, де йому потрощило голову, або на пункті прийому макулатури, куди всякі празькі диваки зносили використаний папір. Його князівство — дивовижна чеська мова, вино, примари і оповіді переповнених життям напіввар'ятів. «Богумілу! Грабалу!» — звертався він до свого зображення
докірливим голосом рідної мами. Зображення мовчало. А Богуміл записував історії. Він помер того літа, коли вмирали такі самі, як він, засушені старці — Жак-Ів Кусто, Булат Окуджава, мати Тереза.
А сьогодні прийшов якимись натяками до мене, як колись приходили до нього інші безсмертні старці.
І що дивно — майже всі люди, яких я поважаю, вже мали хоч якийсь стосунок Із цим небіжчиком.
02.12 Сегодня со мной произошел странный стечение обстоятельств, которое можно назвать магическим. Ведь бывает так, что, думая, может, даже неосознанно, о ком мы вызываем его образ в течение дня еще и еще раз.
Рано я хотел или побриться, то просто сполокаты лицо. Взглянув в зеркало, я сказал себе: «Богумил! Грабал » А перед вечером зашел в винную лавку. И там дух
Хапаев встретил меня снова (конечно, что он, если бы имел где-то появиться, то разве при вине). В погребке заезжий чех рассказал мне о смерти Хапаев. История была очень трогательной. И еще более милой, потому что неправдивой. Но в нее верят чехи, земляки великого Богумила Грабала. Чех рассказывал следующее: когда Грабал лежал в больнице с знерухомленими ногами, то его привлекли птички, которые возились за окном. Господин Богумил подполз к окну и крошил птицам хлеб с больничной пайки. А между тем все больше высовывались из окна, подслушивая птичьи разговоры. До того момента, пока не потерял равновесия и сам не вылетел через окно, забившись смерти.
На самом деле достоверно известно, что старенький Грабал пренебрег и медициной, и
болезнью, и немощью. Может, хотел попробовать себя в роли описанного им деревянного ангела, распиленного на куски во дворе пражской церквушки. А может, его призвал кто-то из тех, кто часто появлялся и к нему, и к его деда, и отца после нескольких кувшинов моравского вина - Христос, Фридрих Великий, Лао Цзы.
Грабал - наверное, самый поэт современной Чехии, который писал подслушанные
рассказа. Услышанное от обычных пражан преломлялся в кирниця-лужи-ручье Богумиловои фантазии и становилось шедеврами. Его знал весь мир, а тем временем Грабал работал или на заводе, где ему раздавило голову, или на пункте приема макулатуры, куда всякие пражские чудаки сносили использованная бумага. Его княжество - удивительная чешский язык, вино, призраки и сказания переполненных жизнью напивварьятив. «Богумил! Грабал » - обращался он к своему изображению
укоризненным голосом родной мамы. Изображение молчало. А Богумил записывал истории. Он умер в то лето, когда умирали такие же, как он, засушенные старцы - Жак-Ив Кусто, Булат Окуджава, мать Тереза.
А сегодня пришел какими намеками ко мне, как когда-то приходили к нему другие бессмертные старцы.
И что удивительно - почти все люди, которых я уважаю, уже имели хоть какое-то отношение С этим покойником.
Скачать
