Не журись, не плачБез тебе тиждень вічністю ставав
З тобою час летів немов миттєвість,
У снах до мене приходила ти,
Будила жагу ніжність певність.
Чекав з тобою зустрічі завжди
Летів до тебе мов Ікар на крилах
Вдавала ти що радісно тобі,
І часто про кохання говорила.
Нічого навколо не бачишКоли ти смієшся, тобто радієш,
Неначе кіт примружуєш очі –
Нічого навколо не бачиш.
Коли ти плачеш, тобто сумуєш,
І сльози очі заливають –
Нічого навколо не бачиш.
По садочку ходжуПо садочку ходжу,
Кониченька воджу...
Через свою неньку
Нежонатий ходжу.
Через свою неньку,
Через рідні сестри
Не можу кохану
При долині кущ калиниПри долинi кущ калини нахилився до води.
Ти скажи, скажи, калино, як попала ти сюди.
Ти скажи, скажи, калино, як попала ти сюди.
Якось ранньою весною козак бравий прискакав.
Милувався довго мною, а тодi з собою взяв.
Милувався довго мною, а тодi з собою взяв.
Світить місяцьСвітить місяць, світить ясний,
Ще й зіроньки миготять.
Не пускає мене мати
В сад вишневий погулять. | (2)
Пусти ж мене, моя мамо,
Я там довго не буду,
Защебече соловейко,
Ти в моїм серці, коханаУ житті я пройшов вже чимало доріг,
Побував у країнах незнаних,
Та у серці завжди рідний край я беріг,
І тебе, моя люба кохана.
Я багато досяг, мої мрії збулись,
Але ми у житті розминулись.
Я найбільше хотів, щоб було, як колись,
Щоб до мене ти знов повернулась!
Час рікою пливеЧас рікою пливе, як зустрів я тебе,
Як зустрів я тебе, моя пташко,
Довго, довго дививсь, марно очі трудив,
А впізнати тебе було важко.
Ти висока струнка, в тебе руса коса,
В тебе очі сумні, не веселі,
І уста вже не ті, не солодкі такі,