Чорні черешні все тексты (слова) песен, переводы, видео, клипы

Липневої нічки зустрілась я з янголом близько
торкнувся легенько крилом, мовив голосом тихим:
побудь, мов, зі мною, приємне твоє товариство,
у плавнях Орільських ми знайдемо радість і втіху!

Рука льодяна мого серця палкого торкнулась,
холодні вуста усміхались так ніжно й принадно,
незчулась душа, як спокою і волі позбулась,

Безумовно, безумовно, що ти плюс,
безумовно, безумовно, що я мінус.
Притяжіння двох сердець - інтимний блюз,
притяжіння двох сердець в кафе "Домінус"

Приспів:
Вір моїм очам очам, вір моїм словам, хоча
я не все сказав тобі, дивлячись у очі.

Em Am H7 Em C D G
Жив та був собі козак- зірвиголова.
Am H7 Em Am H7 Em
Та сподобалась йому жінка другова...
C D G C Am H7 Em
Та сподобалась йому жінка другова.

Ніби й досі і не жив, відшукав траву —

Катерина, Катерина – дівка рум'яная
В невідмовності гостинна, хто її не знає?
Де немає чоловіка – знають кавелєри |
День і ніч їй вік-одвіку гупають у двері. | (2)

Висить шабелька крилата й люлька для потіхи
І трясеться її хата горілчаним сміхом.
На подушках кров'ю сходить червона калина, |

Кінь трави не їсть, кінь води не п'є,
Кінь копитами шлях додому б'є.

Кінь вудила рве, кінь сльозу ковта,
Кінь без вершника битий шлях верста.

І води не п'є, і трави не їсть,
Кінь про смерть мою несе чорну вість. (2)

Кінь трави не їсть, кінь води не п'є,
Кінь копитами шлях додому б'є.

Кінь вудила рве, кінь сльозу ковта,
Кінь без вершника битий шлях верста.

І води не п'є, і трави не їсть,
Кінь про смерть мою несе чорну вість. | (2)

Не не горе виряджала тебе мати в сині гори.
Не не горе ворожили твою долю, не на горе.
Хоч ніщо нам не пророчило розлуки,
Позлітались вертольоти – чорні круки.

Добрий ранок був розстріляний спросоння.
За Кораном і за Біблією – соняхи за сонцем.
Над конвоєм хрест червоний – плащаниця.

1.
Не вір мені, не вір я сивий чоловік
Мой одинокий звір ступаю в новий вік
Вірші лише слова що зводять до небес
Я від чужих сховав любові вічний хрест

2.
У глибину очей ховав його вночі

Доля, на жаль, не стелить
Вишитих рушників,
Падає квіт мореля*
Снігом квітневих днів.
Якщо нема надій,
В колі живеш невдач,
Нащо - скажи мені -
Твоє "пробач, пробач"?

Вступ: H7 Em Am Em/G
H7M H7 Em/G
C H7

H7 Em Am
Далеко сивий берег. Ще далі Україна,
H7 Em/G
Де соняхи і сонце, як батько з немовлям.

Не плакав, не боявся, не жалівся,
Не бачили тремтячої руки.
Мені було шістьнадцать, як з криївки } Двічі
Немов щеня, виймали ястребки.

А далі – ешелони, дикі вежі,
Колючий дріт етапних таборів
Ведмежий край за небокрай безмежжя

Та ти, дівко, подівочиш, та я полегіню.
Та й будем си побирати на святу неділю.

На тім боці Дунаю, мій чабане милий,
Чабан вівці завертав. Гопта-дріта-гойя.

Чабан вівці завертав, мій чабане милий,
Та й до хлопців закликав. Гопта-дріта-гойя.

Яке воно щастя? Якої подоби?
Ще не на часі, а б’ється в утробі
Вже рветься на волю і ніжками б’ється
Яка його доля? - питається серце

І тішиться серце, серце гаряче
Це тільки щасливі такі нетерплячі
А доля щасливого завжди крилата