- Вона...
Вона омріяла день,
Коли скінчиться та тінь
І все на світі заллє
Таке чудове Сонце
І невідступним теплом
Вона зігріється знов,
Відчинить навстіж вікно
І буде вільна зовсім
- Все навпаки
І не було видно ні кому у світі
Як раптом трапляється все навпаки
І золото стало розвіяним вітром,
І розчинились в повітрі думки
Я перевертаю день до небокраю,
І хвилини в мить в просторі зникають,
І Сонце за Сходом іде
- З дому
Чому так трапляється ?
Не завжди збувається -
Все, що я загадував,
І чомусь не згадував
Про міста небачені,
Про шляхи освячені.
І тепер без огляду
- Звір
На даху дому весь час
Живе невидимий звір.
Він заглядає до нас,
Вночі виходить у двір.
Він має безліч ідей,
Не здивувати нічим.
Він знає все про людей,
Проте він завжди один.
- Кажи мені
По вікну, рівно б'є
Краплями своїми
Він не затихає тиждень.
Поверну я твоє
Чарівне намисто,
Бережи його на вічність.
Кажи мені, кажи
- Не буде зими
Мій дім місто, і з ним, все, що я бачу
Знову один
Мій сон день в унісон. Зранку вдихаю
Сонячний дим
Не буде так довго Зими,
Бо¬ я так хочу
Розбудять пророки Весну