RIZUPS все тексты (слова) песен, переводы, видео, клипы

Як можна кохати,якщо любові не існує?
Вона до тебе заграє,а іншого цілує.
В одного є все!Все і одразу,
Для мене все це ти і нам не бути разом!

1
Я часто по ночах Бога благав,
Він дав мені багато,та кохання не дав…

В глухій самотності,на тихій пристанні,
Стояв він. В брудному мотлосі,на відстанні до краю землі.
А поруч ні душі,нема об"єктів помилок,
Знайшов він ідеальне місце незайманих думок.
Навколо океан мовчить і тільки слухає,
Він сам за себе,не з царями і не з слугами.
Тому йому він довірив своїх 13-ть розмов,
В яких відрікся від всього,перша була- Любов.

В глухій самотності, на тихій пристані стояв він
В брудному мотлосі, на відстані до краю землі, а поруч ні душі
Нема об’єктів помилок, знайшов він ідеальне місце незайманих думок
Навколо океан мовчить і тільки слухає
Він сам за себе: не з царями і не з слугами
Тому йому він довірив своїх 13 розмов
В яких відрікся від всього – перша була любов
Забув він про кохання, залишив почуття

Коли приходить біль, я відчуваю тільки жалість
Мене дратує цей вислів «як мало стати, так сталось»
Могло бути інакше, але багато але
Краще тата не мати, ніж знати, що тато є
Ненавиджу соплі в піснях, люблю все по суті
Надіюсь через мої сльози мене не осудять, життя повне абсурдів,
Як у невільника спустошеним стає життя, коли ти син негідника
Його не було тоді, зараз і мені не треба

Скажи, скажи!

Чому, чому горять мости?!
Невже цього бажаеш ти?

Це нова ера, ера Андерграунду,
Це бій за життя - початок першого раунду.
Питання хто зможе до кінця постояти,

Які бувають болючі слова
Кажеш: “Люблю”, а насправді брехня.
Куди поділось сонце, яке нам світило?
Вмить удар слів — і серце затремтіло.

І байдуже наскільки правда гірка,
Нехай з твоїх губ не виходить брехня.
Скажи, чи вартий ти моїх сліз?

Бо без тебе

Наступає темнота, холодна і не мориста,
Наступає темнота , як падає осіння листя
Наступає темнота, холодна і не пророча
Наступає темнота, заливає собою очі
Очі дивляться у світ

Світ вкраде мої думки на біль,
І у серцях палає лід,
За незрозумілість пробач мені,
Я написав тобі як міг, як міг...

Світло гасне, лишаючи тіні,
Падає тиша, ковтаючи біль.
Заплутався сам у своїй павутині,

А я зненавидів цю пісню, ще до того, як почав писати.
Та я сьогодні, як завжди, немаю, що втрачати.
Бо "затонулий корабель вже не зазнає втрати"-
Так кажуть пірати.
А я іду неначе привид по морю і байдуже, що говорять.
Бо наді мною лиш зорі і правда моїх історій.
За моєю спиною тільки заточена зброя, коли взуєш мої кеди - будеш знати "хто я".

Все почалося з нічого і закінчиться нічим
Хто завжди був рабом, той залишиться ніким
Хто забув свою мову, той прокинеться німим
Хто не знає про добро, той завжди буде злим
цей світ готує помсту для невинних людей
вони не бачать сльози з маминих очей
вони йдуть на війну, підписуючи зраду
дають чуше життя - взамін беруть владу

Все почалося з нічого і закінчиться нічим
Хто завжди був рабом, той залишиться ніким
Хто забув свою мову, той прокинеться німим
Хто не знає про добро, той завжди буде злим
цей світ готує помсту для невинних людей
вони не бачать сльози з маминих очей
вони йдуть на війну, підписуючи зраду
дають чуже життя - в замін беруть владу

Гей, там у горах високих
Вітер свобідно гуляє,
В темних проваллях, глибоких
З шумом ялиці хиляє…

Слово, як лезо ножа,
І вже непомітна межа,
У ворога воля чужа,

Я несу свій хрест по своїй дорозі..
Я іду навіть тоді, коли іти не взмозі!
Піднімаючись з колін, озираюсь навколо
Лише холодний розум, і фінал скоро..
Незакріплені слова- це сьогодні ніщо!
Умови ритму жорстокі, з верхівки на дно!
А я іду вперед, перешкоди оминаю..
І саме цей шлях - моя дорога до раю!

Я несу свій хрест по своїй дорозі,
Я іду навіть тоді,коли іти невзмозі.
Піднімаючись с колін,озираюсь навколо,
Лише холодний розум і фінал скоро.
Незакріплені слова - це сьогодні ніщо,
Умови ринку жорстокі:з верхівки на дно.
А я іду вперед,перешкоди оминаю,
І саме цей шлях моя дорога до раю.

Приспів:
Я в світлі і в пітьмі, на небі й на землі,
Я там, де дощ і сніг, де пісок і лід...
Я несу тобі одній світ у своїй руці.
Ти побачиш у вікні дощ – це сльози мої...

Gans
Дощ ніколи не падав, як тоді

1
Я пам'ятаю день, коли зустрів тебе,
Коли забув про всіх, коли забув усе.
Я пам'ятаю, як для тебе я палив мости,
Бачу я, бачить Бог, та не бачиш ти!
Я пам'ятаю, як долав я усі відстані,
Я краще ніж Земфіра пам'ятаю твої тріщинки.
Я пам'ятаю, як твоє тіло стогне,

Я б із радістю когось спитав: «Як мені жити краще?»,
Та мудреці мене покинули на призволящі…
«О Боже, Хас, ти ж на себе не подібний»,
Та я не в бальних танцях і підтримка не потрібна…
І вже як місяці три, почав я жити без рим,
Не написав ані слова, в моїх віршів карантин..
Слова затерті до дир., в мільйонів новий кумир,
На стінах знятих квартир, намалював собі тир.

Чуєш, як в тиші кричить
Моє сповільнене серце
Знає, як сильно болить
Так, воно втратило вперше

Краще солодка брехня
Вона ніжніше боліла
Була і буде моя

Ця пісня присвячується двом людям,
але просимо задуматись всіх.....

Приспів
І на полі бою більше нема болю навіть один воїн у полі
Тому я дякую долі, що відпустила на волю
Боц це не сон, більше не з тобою
Буду грати після тебе лиш позитивні ролі

1.
Хтось вмиває руки, хтось ховає морду в пір'ї,
Хтось ударився в науку і читає по сузір'ях.
Інші відійшли, ніби по законам звірів,
А в декого IQ досі на шкільному подвір'ї
У багатьох вже сім'ї і побутові крики,
Памперси, коляски, річниці і різдвяні відкритки,
Голови забиті питаннями як піти наліво,

Заковані у клітках сумних мелодій ми не знаєм де життя...

Я закритий в оболонці всесвіту - тікаю звідси
Це схоже на зоопарк, а я наче мавпа у клітці
Стараюсь бути чемним і усією душею вірю
Що мавпа колись таки стане королевою звірів

Поки веселюсь і не плачу, чекаю від народу віддачу

Все почалося з нічого і закінчиться нічим
Хто завжди був рабом, той залишиться ніким
Хто забув свою мову, той прокинеться німим
Хто не знає про добро, той завжди буде злим
цей світ готує помсту для невинних людей
вони не бачать сльози з маминих очей
вони йдуть на війну, підписуючи зраду
дають чуже життя - в замін беруть владу

Все почалося з нічого і закінчиться нічим
Хто завжди був рабом, той залишиться ніким
Хто забув свою мову, той прокинеться німим
Хто не знає про добро, той завжди буде злим
цей світ готує помсту для невинних людей
вони не бачать сльози з маминих очей
вони йдуть на війну, підписуючи зраду
дають чуже життя - в замін беруть владу

Любов сліпа! Не бачить, що нема
Взаємного тепла, але сліпо всім вірить!
Любов німа! Терпить, коли болить душа!
Мовчить не каже ні слова - Просто лізе на стіни!
Здається, наче плаче небо, а це вона заплакала весь світ.
Та жаліти її не треба, любов не інвалід!

Приспів.

Заплакана мамо

Ось самотні слова вливаються в папір,
Наче у клітці не приручений звір,
Втікає на волю, від своїх тиранів,
Давно спланована втеча-усі нерви на грані.
Лише дорога вперед ,я більш нічого не бачу,
Це не сльози мамо, я вже давно не плачу.

Важко бути багатим,
Так багато уваги.
Набридли ці свята,
Та щоденні розваги
Постійні запитання
А шо ти там? Як ти?
Запливаю жиром
і не вилажу з контакту

Приспів:
Моя територія - це моя історія
Мого життя теорія.
Моя територія - чужа фобія,
Світ, живу в якому я.

Has
Цей світ, де я виріс, де все життя жив

Я так люблю тебе, як чудовисько красуню!
Ти з мого замку не втечеш - будь розумна!
Я володію талантом Алладіна,
Бо я знаю, де потерти, щоб викликати джина!
Дуже шкода, що не так давно знайомі -
Якщо ти - Білосніжка, то я десь гном - сьомий! Ех!
Та пам'ятай на майбутнє,
Я - Гулівер в твоїй країні Ліліпутів!

Наш світ не зупинити,
Цей лід не розтопити,
Ти вчись щиро радіти,
Як діти, як діти...
Наш світ не зупинити,
Цей лід не розтопити,
Ти вчись щиро любити,
Як діти, як діти...

НАША ЕРА

ПРИСПІВ
Чому, чому горять мости,
Невже цього бажаєш ти?
І з подихом гарячого неба –
Будується наша ера

Обійми її тіло - стривожене,
Дай відчути кохання - торкаючись.
Або зникни на завжди,із холодом.
Це,безсумніву краще, ніж каятись.

Обійми її ніжно.цілуй її,
Збережи її тіло від грішності.
Або зникни назавжди,у темряві,

Нічне місто, воєнні руїни, страждання калік, крики дитини.
Неначе Пікассо познущався з картини...чорні вулиці, втрачені люди...
Та від цього не плачеш, просто кусаєш губи, кров стікає...тече і тече..
А ти втримуш сльози,хоч серце пече.
Деколи здається, що час зупинили,
Затяті християни на церкву забили.
Що робиться БОЖЕ з твоїми дітьми:
Ми були діти Світла а стали - Пітьми,

Обійми її тіло - стривожене,
Дай відчути кохання - торкаючись.
Або зникни на завжди,із холодом.
Це,безсумніву краще, ніж каятись.

Обійми її ніжно.цілуй її,
Збережи її тіло від грішності.
Або зникни назавжди,у темряві,

Обійми її тіло стривожене,
Дай відчути кохання торкаючись,
Або зникни назавжди із холоду,
Це без сумніву краще, ніж каятись.

Обійми її ніжно, цілуй її,
Збережи її тіло від грішності,
Або зникни назавжди у темряві,

Скільки історій написано і скільки сказано слів.
Твоя спотворена істина - моя база віршів!
Наступну фазу гріхів, кладу одразу на стіл,
Щоб ти побачила ту ніч, на ліжку Хаса батьків!
Немає сенсу старатися і докладати зусиль,
Тобі важливо з ким трахався, а не правда і біль
І я почав розуміти, що є так мало людей,
Яких цікавить наша творчість, а не колір очей!

Одна весна...

1
Від сьогодні, стало важко слухати тишу,
Я старався, бачить Бог, та в мене не вийшло.
Притулився головою до сирої землі,
І кігтями роздер її…

Я наче розписав життя,на тринадцять серій,я бачив як закрились двері,бетоних артерій,уламки цього болю я залишив на папері,і проджу паралелі,з твором танта-алік*єрі.
Знаю це схоже на маразм,і наче їде дах,та якби ти бачив те що я бачу я,у своїх снах.Сотні померлих роздирають мене до гола,тягнуть у своє царство під крикі мафестофоля.
А прокидаюсь розумію реальність така,ти або в ролі жертви або в ролі хижака.
І я люблю це життя,воно таке одне,і все залежить від мене із волею небес.

Приспів
Є так багато ролей,а люди всі як клони,вони забули своє *Я* Одне життя!.
Доріг так багато моя одна.

Речитатив:
Це осінь малює життєві напасті,
Любов без тебе - життя без щастя,
І скільки осінь тримає злості,
Для неї ми - непрошені гості,
Гості, гості...

Приспів:

Небо засіяне зірками нас полонила ніч,
Гарячими словами за собою поклич.
Не знаю чи прийду і коли тебе знайду,
Я так хочу бути поруч і сказати: Я тут!
З тобою хочу бути, тебе одну бачити,
Тільки з тобою від радості плакати.
Нам не завадити, нас не зупинити,
Найбільший дар це змога любити.

Серед сірих днів і людських гріхів
Хтось знайшов себе, а хтось загубив
Шлях тернистий мій, проти всіх стихій,
Хай веде мене до здійснення мрій

Думки розсіялись в мені, наче від сильного вітру
Був грудень місяць, та мороз не малював на вікнах
Опало листя трагічно, всі розбіглись по справах,

ХАС

Весь данспол піднімає свої руки,
Dj заряджає перші басові звуки.
ВОУ!! Цей звук з колонок
Провокує деформацію ваших перепонок.
Єєє!!! Я беру тебе за талію,
Нам заздрить все узбережжя Італії.

[Quant
]
Рани заліковані слова зі сталі сковані
Далі лине в твої вуха проза заримована
В треках моїх зміст є і є емоції
Але не сприймає мене знову сірий соціум
Ми машина зла і всі хто проти закатовані
Ми неконтрольовані, а розум деформований

Тільки Ти

Приспів
Я молю Бога прощення за мої гріхи,
В моїх думках була і будеш тільки ти.
І скільки ми пройшли, щоб щастя віднайти,
Та знай, моя любов тільки там де ти.

Приспів:
Це країна саме та, на яку ти чекав
Україна, яку колись ти кохав.
Як мати сина береже від життєвих лих
Якщо загинем, то для неї останній наш вдих.

Gans
Чому не інакше? Чому саме так?

Це країна , саме та на яку ти чекав
Україна , яку колись ти кохав ,
як мати сина
бережем свій життєвий плин ,
якщо загинем
то для неї останій наш вдих

Чому не інакше ? Чому саме так ?

Коли сльози Фенікса
Не заліковують рани
Коли серце тремтить,
А виглядаєш незламним

Коли лице веселе,
а на душі погано
Тоді в тишині

1
Я загубив, все, що я мав і що так любив,
Не залишив тобі ані прозі, ані віршів.
Я не відповів, на всі запитання і полетів,
До тих берегів, де все ще живе щирість почуттів..

Приспів:
Забудь… Немає більше днів, де кохав тебе!