V.I.T. все тексты (слова) песен, переводы, видео, клипы

Знайди мене, і спробуй зламати мій олівець,
Я хотів би щось сказати, але не був слушний момент.
Але пора уже сказати, все що я хотів,
Про нашу владу, мені бракує культурних слів.
Шість років тому, такого й близько не було,
Помаранчеві прийшли і… заварили лайно!
Тебе не хвилює що ти, походу як президент,
Тобі начхати… на беззахисні досі дітей.

Я собі пообіцяв, що не потону вниз,
Хотів від тебе допомоги, і не отримав свій приз.
Моя із тобою мрія, була вмерла вже давно,
Коли сказали люди, що наші треки повне лайно.
Рука, взяла синю ручку і блокнот,
Включила мінус, і повільно написала пару строк.
Тоді я повірив, що мені допоміг БОГ,
Щоб освоїти урок, я пішов на ризик і повернувся знов.

Коли так сильно хочу, дякую сказати їм,
За правильне виховання, за здійснення дитячих мрій.
Інколи так не вистачає, їхньої ласки і тепла,
Прибігаю у кімнату, оглядаюсь, а їх уже нема.
Старий альбом в руках, а ньому наші фото,
Там усі такі щасливі, «Чому зараз не так?» - питаю долю.
Лягаю у холодне ліжко, намагаюся заснути,
Але марно, підсвідомо не можу його забути.

Ще одна шкільна вечірка, і ти на ній присутня,
Твоє тіло під екстазом, на тобі коротка сукня.
Ще яка там пляшка пива, і ти себе не контролюєш,
Готова любому дати… телефон, і навіть в губи поцілуєш.
Ти ж іще маленька дівчинка, тобі всього сімнадцять років,
Тільки дурниць не нароби, перед тобою двоє хлопців.
Знаєш які у них фантазії, коли бачать твої груди,
Ти б лежали в них у ліжку, і їхні руки були б всюди.

І кому привиділось? І хто це придумав?
Коли макдональдс замінив, нашу українську кухню.
Чому на українському радіо, в ротації зарубіжні пісні,
Президент скоротив пенсії, а студентам стипендії.
На яку навіть один трек не запишеш, шукай роботу,
В шістнадцять на пилорамі, паши як кінь ради альбому.
І хворий маєш йти, тому що записати змушений,
Грошам до сраки твій талант, хоч до смерті виснажений.

Це гра на виживання, квиток в один кінець,
І хто з вас у неї виграє, покаже цей куплет.
Мені байдуже на те, що ви скажете про мене,
Я такий же як і ви… тільки я на сцені.
Тільки я можу сказати, все що думаю про вас,
Ви набрали в рот води, а мені зірвало дах.
Не дивуюся на посмішки, не бачу у них правди,
Ти загляну мені в очі, що ти в них побачив?

Як же я довго, дотримувався твоїх законів,
Після виходу альбому, не помічаю кордонів.
Ніби розвалений міст, який нереально перейти,
Залишилося два куплети, до досягнення мети.
Відкрив залізні двері, а навколо лився галас,
Який оглушив мене, поки не погас голос.
Чи це може була тиша, чи це були стіни,
Які говорили зі мною, може вони живі?

Ступити крок назад, простягнути криваву руку,
І ніби в вогонь її просунув, і без води потушу .
В кожній зі ста кімнат, світло не горить,
Холодне ліжко спить, і в телефон ніхто не дзвонить.
Двадцять п'ять років уже минуло, і жодний писк,
Чисте повітря відсутнє, і лічильник Гейгера віддає тріск.
Жодного живого дерева, жодної квітки на полі,
Ніхто і крок не ступить на ньому, без відчуття болі.