Текст песни 0302 - мої вірші, як люди хворі
Просмотров: 20
0 чел. считают текст песни верным
0 чел. считают текст песни неверным
0 чел. считают текст песни верным
0 чел. считают текст песни неверным
На этой странице находится текст песни 0302 - мої вірші, як люди хворі, а также перевод песни и видео или клип.
Наше небо стало прозорим
Ми забуваємо старі місця
Невже все вирішують полюса?
Мені до біса набридли ці хмарочоси ,
хоча я не бачу й не відчуваю їх, як цю холодну та не теплу осінь.
Тобі набридли твої буденні гуляння ,
а мені остогидніло бачити такі щасливі пари
Моя Мама як завжди знаходить , в цьому щось хороше .
А мені вкотре здається , що не залежно чи зараз осінь
Можливо тут діло в часі ,
в мене без п'ятьох восьма ,
Так - так я знаю в тебе 7 ранку , і ти зустрічаєш палкі світанки.
Я заздрю так людям ,
які просто тебе не знаючи проходять повз тебе на дворі .
Я за це би відала все , і навіть свою волю .
Я б на хвилину просто вернулась , до твоєї руки доторкнулася ...
Я б дощем навіть хотіла бути , аби капати на твої нові брюки .
Нас розділяють кляті кілометри.
Але здається - це не головна проблема.
Ти - холодний до біса хлопець,
та на диво такий іскроменний.
Мені набридли ці сірі люди,
які не ти,
які повсюди.
Вони одноманітно проживають день,
не взнавши, що хтось їх все-таки чекає.
О, скільки ж зараз в людях є безодень.
А що набридло так тобі?
Напевне моє хвилювання?
Чи може та нестача твоїх слів?
Чи те, що я залежна лиш тобою?
Як же заздрю я тим людям,
що ходять біля тебе кожен день,
що навіть не помітять твої ясні губи..
з яких я й слова не почула.
Не чула ні "Привіт", ні "Гарних снів".
Нічого.... Абсолютно тиша.
Від цього рветься, до нестями, лиш моя душа.
Прочитавши це - глянь на небо.
Я теж буду дивитись в наші зорі.
І це лише одна моя потреба.
Мої вірші, як люди хворі. You're in the west, the east I
Our sky was clear
We forget the old place
Does it solve the Pole?
I'm damn tired of these skyscrapers,
although I do not see them and do not feel like this cold and not warm autumn.
You are bored with your everyday celebrations,
and I was so happy to see ostohydnilo couple
My mom is always like, this is something good.
And again I think that is not dependent or fall
Perhaps this work in time,
I have no five-eighth,
Yes - yes I know you have 7 am, and you meet a sunrises heated.
So I envy people
Are you just pass by without knowing you at the yard.
I was responsible for it would be everything, and even their will.
I have just returned for a moment to cast your hand ...
I would like to be even rain to drip on your new pants.
We share damn kilometers.
But it seems - is not the main problem.
You - damn cool guy
and a surprisingly iskromennyy.
I'm sick of these gray people
Are not you,
are everywhere.
They live monotonous day
not learn that one of their still waiting.
Oh, how many people are now in the depths.
What bothered you so?
Perhaps my excitement?
Can your words and lack?
Does the fact that I was only dependent on you?
How I envy those people
walking beside you every day,
that will not even notice your clear lip ..
of which I did not hear a word.
Nor am not & quot; Hello & quot ;, or & quot; Good & quot ;. dreams
Absolutely nothing .... silence.
From this broken, senseless, only my soul.
After reading this - look at the sky.
I also will look into our vision.
And this is just one of my need.
My poems as people sick.
Скачать
О чем песня 0302 - мої вірші, як люди хворі?
