ВеснаЇй заманулося відчути
Те, як в небі
Крила розправила весна.
Ти не чекай тепер,
Вітер ущух і вже
Всюди вона, всюди весна.
Їй захотілось малювати
Лактатдегідрогеназна НедостатністьДовго він блукав світами в пошуках гітари,
Довго свої струни відмивав в нашатирі,
Вичепив собі дівчину і тепер у парі
Та пора кудись тікати
і тебе з собою брати,
будете пісень співати
і до ранку танцювати...
МамаМАМА (Знак Води)
Не називайте матерів сивокрилими, сизокосими.
Тоненька складка поміж брів, неначе стежка між покосами.
Не обвантажуйте плече торішніми сльозинами,
Бо ваша туга їх пече самотніми хвилинами.
Приспів:
Мамое називайте матерів сизокрилими, сивокосими,
Тоненька складка поміж брів, неначе стежка між покосами,
Не обвантажуйте плече вчорашніми сльозинами,
Бо ваша туга їх пече самотніми хвилинами.
Приспів:
Мама задивилася у даль.
Мамо, на твоїх устах печаль?
На рівні вишеньЗаглядає в вікна
Чорна гілка вишні.
Може - тіні довші.
Може - щось не вийшло.
Сутінки тримають таємницю ночі.
Щось тебе лякає.
Чогось я не хочу.
Не віддамА я тебе нікому не віддам,
І я тебе нікому не віддам,
А я тобі про все говорив,
А я тебе споконвіку любила.
Для мене ти – дотик ніжної руки,
А я – лише купайлівські вінки,
Мене твоя мелодія несла,
У тобі я світанком проросла.
Пісня рудого собакиМісто, підвладне дощу й падолисту,
Навстіж відкрите холодним вітрам.
Все перетворює на особисте
Місто, в якому мене нема.
Там ми назавжди залишились юними:
Там були вірші і перша любов...
Але в дощі раптом знову почуємо
РекламаЗа вікном дощі...
А в моїй душі
порожнеча, що ломить тіло.
За світами дні
моїх відчуттів,
ночі перевтілень...
СтежкаНічого не сталося –
Вже накохалися либонь.
Дві зорі гойдалися
У човнику твоїх долонь.
Нічого не сталося,
Нас літо в травах не знайшло,
Нічого не сталося,
Лиш сонце в небі не зійшло.
ЧекайПереосмислення вічності завжди в серцях
знаходить пристанок.
Навіть, коли ти самотньо ступаєш на край.
Тільки останній, пробуджений півнями
твій невиспаний ранок
мовить тобі: "Чекай".
Знову, натрапивши на ще не випитий чай