Якщо вважав, що люди різні, Життя – театр, а очі – прызма, Чому тоці радіє серце Коли інше поруч б’ється? Аа… Клони на колінах вже до Бога Крычить душа, зірвавши голос. А вже кінець, а як сказати: «я ж твоя сестра, брате!» Аа… Де твоя душа, людство? Мы всі забули, хто мы є, Кожного любов іде в люстро Так там і зникає. Ну хто із нас не хотів зміныты Війну на мыр, темінь на світло, А що з себе треба почынати Ніхто і не хоче вызнаты. Бо ми ж всі святі, такі всі чысті, А правда має гіркий прысмак Колы чорне серце вже не чує Брате, як тебе люблю я! Це ж я! Humanity, please no more war We have forgotten who we are All our love goes into the mirror And there dissolved in the dark… All our love goes into the mirror And there dissolved in the dark If you thought people were different, Life is a theater, and eyes are spit, Why do currents rejoice in the heart When is another beating around? Aa ... Clones on the knees are already in God Cover the soul by breaking the voice. And it's the end, and how to say: "I'm your sister, brother!" Aa ... Where is your soul, mankind? We all forgot who we are Every love goes in the chandelier So it disappears. Well, any of us did not want to change War on the moon, darkness to light, And what should you feel about yourself Nobody wants to be recognized. For we are all saints, all souls, But the truth is the bitter pysmak Cola no longer hear the black heart Brother, how do you love me! This is me! Humanity, please no more war We have forgotten who we are All our love goes into the mirror And there dissolved in the dark ... All our love goes into the mirror And there dissolved in the dark