- Present continuous tense
PRESENT CONTINUOUS TENSE
Коли з осінню питимеш чай,
я вже босим зійду на сніг.
Ти – іронія простору – край
ліжка, поруч тебе – єдиноріг.
Отже, мила, коли перейду поріг,
ти ці строфи протри і перечитай.
- Вігілії
ВІГІЛІЇ
Сніг хрустить як Різдвяний оплаток, і шкіра –
вірить у холод, у подих звіра,
що лісом обходить, мов світ заснув.
Ще Спаситель – маля, обійнявши груди
Марії, як землю потім, чи – плечі Юди,
раптом плаче, бо снить цю безмежну тьму.
- Дарина і Еней
Дарина і Еней
У рушник загорнувшись, немов туніку,
зверху ніби мислитель, а нижче – фавн,
декламатор Вергілія просить ріки
повернути русла і стекти од віку,
щоб видохся моря глухий оргáн.
- Елегія
ЕЛЕГІЯ
Ризикни обпектися, торкнувшись чола.
Відсмикнувши раптово руку,
цей пейзаж дозбирай, наче крихти (зола!),
дай птахам у дорогу води, для крила.
Пригадай, що колись ти у мене була
і закутайся тихо в розлуку.
- Зимові станси не в Парижі
ЗИМОВІ СТАНСИ НЕ В ПАРИЖІ
Як жінка сприймає старість поета?.. –
у штанях – бардак… сиві зморшки старця…
Вже рими глухі, наче звук із клозету;
і голос – не голос – безсилля памфлету…
Ранкові безсоння, інсульт, з парапету
погляд на людство з азартом стрільця.
- Казка
Казка
останній лист з безсніжної зими
залишиться в конверті невідкритім
і листоноша до замку убито
вкарбує погляд повен сивини
як човен в тьмі гайне курець у ніч
- Майже елегія
МАЙЖЕ ЕЛЕГІЯ
Синдром набутої осені. Час,
як безсилий хірург, опускає руки
і йде до вікна. За вікном щораз
розхристані зграйки маленьких круків
влітають до школи. Тремоло рухів
училка розсаджує перший клас.
- Міст Понте-Веккьо
Міст Понте-Веккьо
Коли зустрів подорожник, він зріс в шпарині
між бруку, що веде на древній міст, –
земне життя пройшов до половини:
вже менше лірик, більше мораліст.
А що, – говорити про це у пеклі?..
- Пейзаж нізвідки
найрідніша, цей зачумлений вигуком вірш
писався із набережної невиліковних
у таких загумінках з котрих повір
легше морю втекти аніж нам умовно
кажучи простягнути руки одне одному
я пишу із любов’ю у безкрайї жодному
знаєш колись ця набережна так постаріє
- Перспективи розвитку малих літератур
Помер Сарамаго. Так помирають кити,
коли море закінчується і нікуди йти
окрім суші, землі, котра – інший беріг.
Коли тіло в землі, наче думка в масах, –
підводиш очі до пащі часу
і бачиш як смерть зачиняє двері,
течія оминає пустельний беріг,
- Політ над містом
Політ над містом
залишається кілька годин до порожнечі
але спочатку переломлю хліб і роздам голубам
нехай ці апостоли рознесуть звістку
і я зовсім не вірю що хтось із них зрадить
бо голуби щирі коли підійшовши воркочуть
і щирі коли торкаються голівками моїх долонь