Текст песни Тарас Прохасько - FM - Track 12
Просмотров: 10
0 чел. считают текст песни верным
0 чел. считают текст песни неверным
0 чел. считают текст песни верным
0 чел. считают текст песни неверным
На этой странице находится текст песни Тарас Прохасько - FM - Track 12, а также перевод песни и видео или клип.
студенти, робили якусь дуже ризиковану акцію в Києві. Проти нас вийшов підрозділ
омону. Це страшно, але для більшості з нас було звичним. Того дня у міліції з'явився сумнів. Вони не почали відразу бити. Кількох керівників студентського загону, і мене в тому числі, запакували до автомобіля і привезли до найвищого керівництва силових структур Києва. Там були такі люди, прізвища яких тоді були символами насильства, а сьогодні ЇХ не варто називати, бо вони представляють найвище керівництво країни. І от тоді в тій бесіді десять років тому я раптово зрозумів
— настане такий час, за який ми власне боремося, коли мені доведеться доказувати
таким от особам свою прихильність до української незалежної держави. Я зрозумів,
що ні мої абсолютно українські переконання, ні безсумнівне патріотичне виховання, ні те, що роблю я тепер, щоб та Україна була, ні те, що робили всі в родині —
ніщо не захистить мене від ситуації, коли доведеться цим самим генералам і їхнім
людям доказувати, що я — за Україну і за державність. Це абсурдно, але саме такі
абсурдні речі переважно справджуються. І сьогодні я це відчув уже як реальність. Я за те, щоб прощати, я проти того, щоб робити ревізію біографій, але я хочу, здається, цілком нормального — щоб прощені розуміли, що їх простили, щоб винні
знали, що вони винні і не помножували своєї провини. Я не хочу доказувати людям,
які свого часу не знати що витворяли, що я за цю країну і за цю державу. Не хочу, щоб колишні вороги вирішували, що я зробив для свого народу. І не хочу нічого відповідати хлопчикам із спецслужби, які були комсомольцями до останнього, а тепер обороняють безпеку моєї країни. Навіть якщо я програв найбільшу гру у
своєму житті І сталося не зовсім так, як ми хотіли, я і мої колишні соратники не повинні думати про те, як викрутитися від нападів фарбованих лисів і панів коцьких.
09.12 I am for the fact that most guilty forgive. I am for not dividing the society against the guilty and innocent. But ... Today I came across a manifestation of what frightened me ten years ago. It was all so. There was a Ukrainian revolution. We are lviv
the students did some very risky action in Kiev. A division came up against us
homo It's scary, but for most of us it was customary. That day, the police questioned. They did not start to beat right away. Several leaders of the student detachment, including myself, were packed into a car and brought to the supreme leadership of the security structures of Kyiv. There were such people whose surnames were then symbols of violence, and today they should not be called because they represent the highest leadership of the country. And then, in that conversation ten years ago, I suddenly realized
- There will come a time for which we fight, when I have to prove it
such a person's attachment to the Ukrainian independent state. I realized,
that neither my absolutely Ukrainian convictions nor the undoubted patriotic upbringing nor what I do now that Ukraine was, nor what everyone did in the family -
nothing will protect me from the situation when these generals and theirs will have to
people to prove that I am - for Ukraine and for statehood. It's absurd, but it's just that
absurd things mostly come true. And today I felt it already as a reality. For the sake of forgiving, I am against conducting revision of my biographies, but I want it to be quite normal - that the forgives understand that they were forgiven, that they should be guilty
knew that they were guilty and did not multiply their guilt. I do not want to prove to people
who at one time did not know what worked out that I was for this country and for this state. I do not want the former enemies to decide what I did for my people. And I do not want to answer the boys from the special service, which were the Komsomol to the last, and now they are defending the security of my country. Even if I lost the biggest game in
in my life And it happened not exactly as we wanted, I and my former colleagues do not have to think about how to get out of the attacks of painted foxes and lords of the Kothic.
Скачать
