Текст песни Тарас Прохасько - FM - Track 13

Исполнитель: Тарас Прохасько
Название песни: FM - Track 13
Дата добавления: 23.09.2017 | 14:15:02

Просмотров: 9
0 чел. считают текст песни верным
0 чел. считают текст песни неверным

На этой странице находится текст песни Тарас Прохасько - FM - Track 13, а также перевод песни и видео или клип.

Кто круче?

Тарас Прохасько

или

Мертвий Півень

27.01 Трапеза, будь-яка трапеза має незаперечне ритуальне значення, тим більше — спільна трапеза. Спільна трапеза — як кругова порука, як братство, обмін запевненнями і ґарантіями, знак подібності і спільності, як участь у одному злочині або співавторство в якомусь геройстві. Я ділив трапезу у найрізноманітніших, часом незрозумілих екзотичних і диких ситуаціях. Святкові прийняття, родинні обіди І вечері, поминки, сніданки поночі, поділ сухих пайків і скромні чоловічі закуски, годування своїх і чужих дітей, друзі і недруги, перекуски в лікарні і їжа у поїзді, рештки їстівного у горах і останні крупинки різних каш, зварених разом, розламані канапки, прийоми на найвищому рівні,

частунок у випадкових людей, де залишався на ніч. Пишні імпровізовані підвечірки

і доїдання залишеного м'яса у ресторанах, містичні святі вечері і великодні яйця. І ще безліч високих і низьких проявів безмежно великого ритуалу розділеної трапези.

Але одна згадується як щось особливе — незабутній сніданок у Києві. Через якусь годину мала починатися акція голодування на майдані Незалежності. Кілька десятків львівських студентів зайшли у дієтичну їдальню по вулиці, яка трохи вище від площі, щоб, можливо, востаннє поснідати. Ми їли варені яйця, сир, сметану, налисники, омлети, пили каву і солодкий чай. Було на диво добре — втихомирено, лагідно, сито і гостро. Жовтневе сонце якось особливо проривалося через величезні вікна і заповнювало собою весь простір їдальні. До вирішальної миті залишалося менше, ніж годину. І раптом двері відчинилися, і до зали почали заходити омонівці — в шоломах, з палицями і щитами. Вони ішли один за одним довжелезним рядом.

— Так от примітивно закінчуються невдалі революції, — подумав я, — у їдальні, коли всі учасники заколоту ситі і безпомічні.

Але через хвилину з'ясувалося, що це не кінець революції. Бо бійці омону не

звертали на нас уваги. Вони теж прийшли поснідати, — їх привезли вранці з різних

міст і перед справами, перед боєм, який мав статися через тих самих сорок хвилин, солдати хотіли поснідати. Вони їли яйця, сметану, кефір, сир, млинці, сиділи за сусідніми столиками. Вони не знали, що приїхали до Києва через тих, хто сидів поруч. Ми закінчили трапезу разом. Вийшли двома гуртками надвір, покурили після їжі. Покурили, викинули недопалки у один смітник. І розійшлися – через п'ять хвилин ми вибігли на майдан і сіли на граніт, почавши голодування — заколот, а вони вийшли на свої позиції, оточивши майдан залізним обручем. Далі було різне. Але першого дня ми їли разом.
27.01 Meal, any meal has an indisputable ritual value, especially as a common meal. A common meal is a circle of guaranty, like a brotherhood, an exchange of assurances and guarantees, a sign of similarity and commonality, such as participation in one crime or co-authorship in a certain heroism. I shared the meal in the most varied, sometimes incomprehensible, exotic and wild situations. Festive reception, family lunches and dinners, pompons, snack breakpins, separation of dry rations and modest men's snacks, feeding your own and foreign children, friends and foes, snacks at the hospital and food in the train, the remains of edible in the mountains and the last grains of various cereals, welded together, broken canopy, receptions at the highest level,

chestnokov in the casual people, where he stayed at night. Lush improvised chairs

and milking of the remaining meat in restaurants, mystical holy dinners and Easter eggs. And there are many high and low manifestations of an infinitely large ritual of a divided meal.

But one is mentioned as something special - an unforgettable breakfast in Kiev. After an hour, the hunger strike should begin on Independence Square. Several dozen Lviv students went to the diet dining room on the street, which is slightly higher than the area, so that it may last breakfast. We ate boiled eggs, cheese, sour cream, marmalade, omelets, drank coffee and sweet tea. It was surprisingly good - calm, gently, sieve and sharp. The October sun somehow broke through the huge windows and filled the entire space of the dining room. By the crucial moment there was less than an hour. Suddenly the doors opened, and the Ommonists began to come to the hall - in helmets, with sticks and shields. They walked one after the other with a long line.

- So from a primitive end to unsuccessful revolutions, - I thought, - in the dining room, when all participants of the rebellion are full and helpless.

But after a minute it became clear that this is not the end of the revolution. Because the fighters do not homage

paid attention to us. They also came to breakfast, - they were brought in the morning from different

cities and before the affairs, before the fight that had to take place for the very forty minutes, the soldiers wanted to have breakfast. They ate eggs, sour cream, kefir, cheese, pancakes, and sat next to the tables. They did not know that they came to Kiev through those who were sitting next to them. We finished the meal together. Left two clubs outdoors, smoked after eating. Smoked, threw cigarette butts in one garbage. And they departed - in five minutes we ran to the square and sat on the granite, starting a fasting - a rebellion, and they came to their positions, surrounded by the square with an iron hoop. Then it was different. But the first day we ate together.