- Арифметика цвета
Утренним ветром
Как кофе в постели
На листе акварели
Мелькали тени.
Ярчайшим светом
Блестели карусели,
А за ними качели
И тёмно синие ели.
- Злива
ЗЛИВА
Сьогодні на диво спокійно,
Так не очікувано промінно-сонячно.
Хотілося б злетіти вільно
Але думки оп’яняють. Безпомічно.
Звідки береться жорстокість,
Необдумані вчинки та сум?
Вони провокують самотність
- Зорепад краси
Ви бачили, як міниться блакить
На вмитому дощами небосхилі?
Як завмирає світ на мить,
Й летять, пливуть птахи ширококрилі?
Як по воді біжать доріжки світла,
Музично шелестить осінній ліс?
Як у горах тече водиченька тендіна,
- Капельки
Так весело, задорно так играли
Капельки солнца на моём окне
Им было хорошо, они не знали
Что ночью, растворятся как во сне.
Переливаясь, собою рисовали небо,
И разливали свет по мокрому стеклу.
Рисунки выглядели пусть слегка нелепо
- Красивая не значит безупречна
Красивая не значит безупречна,
Ведь безупречных не выносит свет.
Не обязательно мила и молода беспечно,
Главное такой улыбки в целом мире нет.
Ни у кого веснушек нет игривых,
Нет блеска в карих, солнечных глазах.
И правда, не бывает некрасивых,
Бывают те, кто потерялся в городах.
- Не для неї
Прохолодні промені совісті,
Як початок чергової повісті.
Непрочитані сторінки і жалі.
Люди створені не для печалі.
Між рядками, понад словами
Ми обмінюємось думками.
Крізь роки й забуті життя
Подих чути і серцебиття.
- Полуночная мысль междустрочная
Полуночная мысль междустрочная,
Мимолётная и одновременно срочная.
В ней я вижу себя изнутри,
В ней все чувства умножу на 3.
И пускай поезд мчит громыхая,
Мои строчки кричат не стихая.
В свете лунном, слегка притуплённом
- Там, де охайно складені думки
Де колір меркне у темряві тіней,
А тиша ночі надто голосно волає,
Народжуються хмари кольору лілей,
І місяць то зника, то виринає.
Там, де охайно складені думки,
І по поличках всі розставлені абзаци,
Чомусь буває й зовсім невтямки: