Текст песни Андрій Любка - Ти прокинешся зранку

Исполнитель: Андрій Любка
Название песни: Ти прокинешся зранку
Дата добавления: 29.10.2016 | 05:49:14

Просмотров: 171
0 чел. считают текст песни верным
0 чел. считают текст песни неверным

На этой странице находится текст песни Андрій Любка - Ти прокинешся зранку, а также перевод песни и видео или клип.

Кто круче?

Андрій Любка

или

Сергій Жадан

Ти прокинешся зранку і скажеш: знаєш, Ти, типу, письменник, архітектор людських душ, Представник культурної інтелігенції, ну і всяке таке, Що ти в мені знайшов, я ж навіть не розумію про що ти пишеш, Я ж навіть не знала, шо ти – поет, мені просто очі сподобалися. І зачіска. Я лежатиму поруч, буде холодна пізня осінь, я навіть подумаю: Блін, я постійно пишу про осінь, листя, і ось вона тут, коханка смерті, Пізня осінь, блін. Повернуся і скажу: Я кинув курити учора вночі, Прочитав есемеску, дістав ключі, Відчинив замок, зайшов у кімнату, Увімкнув світло, сорочку зім’яту Підібрав із крісла, налив собі рому, І подумав: нарешті вдома. Скільки всього і скільки я мандрував! Стежку смерті тричі вночі минав. Довго жив без тебе, набрався пороків, Написав дві книжки, мені двадцять років. І за те, що я дихаю, бачу, за те, що я тут, Хоча наше життя – вокзал і фастфуд, За те, що живу, і за те, що пишу, За хороші фільми, нормальну траву, За тебе включно, за наше життя, За всю цю музику без кінця, За цю от сцену і за цей мікрофон, За мій розряджений телефон, За твою смс: скоро прийду, Боже, дякую! Ти посміхнешся і скажеш: за це я тебе й люблю, дурнику. Я скажу: вже потрібно вставати, десята ранку, мені на роботу. А ти знову посміхнешся і скажеш: ні, ще раз, хоч один раз. І я відповім: Для тебе, кохана, я здатен на все, Аби лише бачити твоє лице, Аби лиш тримати за руку тебе, Для тебе, рідна, я здатен на все. А потім в лікарні, як божий знак, Медсестра мені скаже: у тебе рак. І ти закричиш, а я промовчу, Через вісім місяців ляжу в труну, І голосно й гулко, як серцебиття, Будуть мовчати земля й небеса. І не мине навіть року, можливо, пів, Як тебе поцілує якийсь дебіл. Ти йому розкажеш якось вночі: У мене був хлопець, писав вірші, Помер у двадцять, у нього був рак, Жаль, звісно, але рак – це рак. І якщо після смерті існує життя, Якщо далі тече ця нестримна ріка, Якщо осінь триває, якщо гріє тепло, Якщо поезія вічна, я всім назло Далі дивитимусь в твоє лице, Далі You wake up in the morning and say, you know, You're, like, writer, architect of souls, representatives of cultural intelligentsia, and of all is that you're in I found I did not even understand what you write, I did not even know sho you - a poet, I just liked his eyes. And the hair. I lie next to be cold late autumn, I even think: Damn, I always write about autumn leaves, and here it is, mistress of death, late autumn, damn. Back and say I quit smoking yesterday night, I read esemesku, took out the keys, opened the lock, entered the room, turned on the light, crumpled shirt picked up from a chair, poured a rum and thought: finally home. How many and how I traveled! Ponder the path of death, passed three times at night. Long live without you picked vices, wrote two books, I was twenty years old. And for that I breathe, I see, because I'm here, although our lives - station and fast food, Because I live, and for what I write, the good movies, normal grass For You inclusive, our lives, for all the music without end, for this scene here and for this microphone for my empty phone by your sms: coming soon, God, thank you! You smile and say, for this you and I love fools. I say: There should get up ten in the morning, I'm at work. And you smile again and say no, once again, at least once. Then I said to you, darling, I'm able to do anything to see only your face to keep only arm you, for you, dear, I'm capable of anything. And then in the hospital as a divine sign, nurse I say you have cancer. And thou shalt cry, and I keep silent, eight months lie down in a coffin, and loud and hulko as heart rate, will be silent earth and heaven. And not even pass the year, perhaps half, as you kiss a moron. You tell him one night, I had a guy who wrote poetry, died at twenty, he had cancer, pity, of course, but cancer - a cancer. And if there is life after death, if it runs on unbridled river, if the fall continues, if the warm heat if poetry is eternal, all I nazlo Next dyvytymus in your face, then