Текст песни Андрій Любка - Я ненавиджу ранки
Просмотров: 1064
0 чел. считают текст песни верным
0 чел. считают текст песни неверным
0 чел. считают текст песни верным
0 чел. считают текст песни неверным
На этой странице находится текст песни Андрій Любка - Я ненавиджу ранки , а также перевод песни и видео или клип.
раптом відвернувшись від холодильника, гола,
розпатлана, як правда. - Я хочу зробити з тобою
інтерв'ю, що ти на це?
Я похолов, але за кілька секунд таки зміг
вдати зацікавлення і навіть підняв брови.
А я ненавиджу ранки і думав у той момент саме про це.
Мабуть, чесніше було б було їй про це так прямо
й сказати, попросити, щоб не заважала думати,
відчепилася, дала спокій, попиздувала, зрештою,
на свою роботу, або просто замовкла, словом,
повестися, як справжній чоловік, але ні, ця дурна вихованість,
я не міг собі цього дозволити, особливо у неї вдома,
та ще й на третій день знайомства. А я ненавиджу ранки.
І думаю про це кожного ранку. Жаль, що вона не вміє читати
моїх думок, жаль, що ранок, і що вона продовжує:
Ти перекладений на десять мов, а такий молодий,
і широка громадськість має дізнатися про тебе,
твої погляди, твоє життя, давай, буде цікаво!
А я ненавиджу ранки. Але ще більше ненавиджу
широку громадськість. Особливо зранку.
А вона навіть не розуміє, що перекладений зовсім
не я, а вірші, а вірші — це власність мови, нічого більше;
я ж перекладений хіба мовою доторків, та й то
насправді тільки однією жінкою, і вона
чекає на мене в іншому місті, я ж перекладений
тільки мовою доторків, полохливих нічних пробуджень,
коли прокидаєшся тільки для того, щоб переконатися,
що вона тут, поруч, спить, я ж перекладений, як провина,
за яку ніхто і ніколи не вибачиться. Широка громадськість,
для чогось ще раз наголосила вона, має дізнатися про твоє
існування. Я глянув на неї й подумав, що деякі речі вдаються
їй краще, ніж журналістика. Уявив, що широка громадськість
із зацікавленням може дізнатися про те, що мене надихає,
які в мене творчі плани, над чим зараз працюю і кого із
письменників ціную, бо про що ще могла вона запитати?
А я ненавиджу ранки. Можливо, якраз за такі пропозиції
інтерв'ю, за свою безпорадність і розгубленість, ніякість,
цілковиту нульовість. То що скажеш? - забила вона останній цвях
у мою симпатію до себе. Я зачечрпнув ложкою кукурудзяних
пластівців під йогуртом з горішками, шматочками банану
і полуниці, і відповів правду:
Ця твоя здорова їжа колись мене вб'є. Look - a sudden she said,
suddenly turned away from the refrigerator, then
disheveled as true. - I want to do with you
interview that you're at it?
I poholov but a few seconds could still
pretend interest and even raised eyebrows.
I hate mornings and thought at the time that's about it.
Probably be honest it was so right about it
and say, ask not to interfere with thinking,
vidchepylasya gave peace, popyzduvala end,
its work or stopped, in short,
behave like real people, but not this stupid education,
I could not afford it, especially in her home,
and even on the third day card. I hate mornings.
I think about it every morning. Too bad she can not read
my thoughts, unfortunately, that morning, and she continues:
You translated into ten languages, and so young,
and the public should know about you,
your views, your life, let's be interesting!
I hate mornings. But even more hate
the general public. Especially in the morning.
She did not understand that completely translated
I do not, and poetry, and poetry - a property of speech, nothing more;
I'm really translated into the language of touch, and then
in fact, only one woman, and she
waiting for me in a different city, I translated
only English touches, timid nocturnal awakenings,
when you wake up just to make sure
it is here, there, asleep, I translated as wine,
for which no one has ever apologize. The general public,
for something again she said, is to learn about your
existence. I looked at her and thought that some things succeed
it is better than journalism. Imagined that the general public
with interest can learn about what inspires me,
What are my creative plans, something is working and with whom
Writers appreciate, because what else could she ask?
I hate mornings. Perhaps precisely for such proposals
interview at his helplessness and confusion, niyakist,
full nulovist. What do you think? - It drove the last nail
in my sympathy for him. I zachechrpnuv spoon of corn
flakes in yoghurt with nuts, pieces of banana
and strawberries, and said the truth:
This is your once healthy food will kill me.
Скачать
